Головна Архів новин Добірка ЛИЦАР УКРАЇНСЬКОЇ МЕЛЬПОМЕНИ

ЛИЦАР УКРАЇНСЬКОЇ МЕЛЬПОМЕНИ

23 червня виповнюється 125 років від дня народження українського актора Олександра Петровича Юри – Юрського. До цієї дати пропонуємо тематичний огляд аудіовізуальних документів «Лицар української Мельпомени», присвячених митцеві, добірку фотодокументів та аудіозаписів у його виконанні

 

ЛИЦАР УКРАЇНСЬКОЇ МЕЛЬПОМЕНИ

Український професійний театр від часу свого виникнення став цитаделлю української культури. Не зважаючи на численні імперські заборони, революції, воєнний комунізм, голодомор, війни, репресії, радянський соціалізм театр продовжував жити і нести свою велику місію. Українська сцена явила не одну плеяду митців світового рівня: акторів, режисерів, драматургів, сценографів, композиторів. Українська Мельпомена, мабуть, як ніяка інша, вимагала від своїх адептів повної офіри, самовідданого лицарського служіння й самозречення. Часто актори і режисери працювали виключно на ентузіазмі в тяжких, а інколи й екстремальних умовах.

Особливу роль в історії українського театру відіграли дві мистецькі родини: представники «театру корифеїв», фундатори професійного національного театру – три брати й сестра Тобілевичі (драматург, актор Іван Карпенко-Карий, актор, режисер Микола Садовський, актор, режисер Панас Саксаганський, актриса, співачка Марія Садовська-Барілотті) та засновники Національного академічного українського драматичного театру ім. Івана Франка – брати й сестра Юри (актор, режисер, багаторічний художній керівник театру ім. Івана Франка Гнат Юра, актор Терентій Юра, актор Олександр Юра-Юрський, актриса Тетяна Юрівна).

У їхніх долях можна віднайти дуже багато схожого, починаючи від місця народження, але найточніше об’єднавчу рису для представників обох цих родин визначила у своїх спогадах письменниця, актриса, дружина І. К. Карпенка – Карого Софія Віталіївна Тобілевич: «Усі вони були саме такими акторами, для котрих праця в театрі була найдорожчою від усяких вигод та скарбів світу».

23 червня виповнюється 125 років від дня народження блискучого актора, неперевершеного читця-декламатора, наймолодшого з родини Юрів – Олександра Петровича Юри-Юрського.

Майбутній актор народився 1895 року в селі Федвар Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер – с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області). Змалку закоханий у театр, слідом за старшими братами Терентієм, спочатку вокалістом, а потім драматичним актором, та Гнатом, актором і режисером, Олександр ще в досить юному віці визначився з подальшим життєвим шляхом. Навчався у Музично-драматичній школі ім. М. Лисенка в Києві та навчальній студії Молодого театру. Спочатку працював у Першому театрі Української Радянської Республіки ім. Шевченка, а з 1920 (від перших днів створення) по 1948 р. – в Українському драматичному театрі ім. Івана Франка. Щоб вирізнитися від старших Юрів, уже визнаних майстрів, юнак-початківець додав до свого сценічного імені означення Юрський.

Під час гастролей містами Донбасу на прохання тамтешнього робітництва група акторів відкриває філію театра ім. Івана Франка в м. Артемівську. На перших порах колектив очолює О. П. Юра – Юрський, який не лише грає у виставах, а й сам ставить спектаклі та займається організаційною роботою.

Під час Другої світової війни актор працює у складі другої фронтової бригади Театру ім. Івана Франка на Донському фронті, під Сталінградом.

На театральній сцені актор зіграв ряд різнопланових і різнохарактерних ролей: Іван («Безталанна» І. Карпенка – Карого), дядько Лев, Годвінсон («Лісова пісня», «У пущі» Лесі Українки), Егей («Сон літньої ночі» В. Шекспіра), Евстеван («Фуенте Овехуна» Лопе де Веги), Сатін («На дні» М. Горького), Фурманов («Заколот» за Д. Фурмановим), Компас («Ділок» В. Газенклевера), Хома («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького), Макар Барильченко («Суєта» І. Карпенка-Карого), Гнат Гиря («97» М. Куліша), Тартюф («Тартюф» Ж. -Б. Мольєра), Тарас Шевченко («Доля поета» С. Голованівського). Шевченківська тема була однією з магістральних у сценічній та декламаторській діяльності актора. Вперше образ Тараса Шевченка О. П. Юра – Юрський втілив у святковому концерті-виставі «Шевченківський вечір», 

10 березня 1920 р. у Вінниці. Актор зіграв Шевченка в «живій картині» «Заповіт» у постановці А. М. Бучми. 

В 1921 р. у «Гайдамаках» (інсценізація й постановка Г. П. Юри) виконав роль ведучого. 1944 року в евакуації в Ташкенті до 130-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка франківці представили глядачам вечір-концерт, який в основному повторював концерт-виставу 1920 р. О. П. Юра – Юрський знову грає Шевченка в інсценізованому «Заповіті» й читає уривки з поеми «Єретик» у драматичній композиції за творами поета.

З 1948 р. О. П. Юра-Юрський працює в Київській державній філармонії, повністю присвятивши свою творчість мистецтву художнього читання. Актор майстерно інтерпретує вітчизняну і світову класику, твори письменників-сучасників, підносячи українське декламаторське мистецтво на новий щабель розвитку.

Помер митець 30 грудня 1968 р. у Києві, похований на Байковому цвинтарі.

Театральне мистецтво – феномен стійкого і мінливого. Спектакль чи окремий акторський виступ живе доти, доки він триває в реальному часі, наступного разу він буде іншим. У процесі історичної реконструкції образів митців, специфіки спектаклів, надзвичайної ваги набувають аудіовізуальні документи, бо ж передають образи минулого у зображенні, звукові, рухові та пластиці. Інколи вони є єдиними свідками минулого й стають основними джерелами. Аудіовізуальні документи, які зберігають архівні зібрання, дозволяють безпосередньо долучитися до творчості митців минулих років та зберегти і передати культурну пам’ять наступним поколінням.

Масив документів Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного, присвячених О. П. Юрі – Юрському, налічує близько 40 одиниць обліку з часовим окресленням 1930–1960 рр. Основний масив складають фонодокументи (22 одиниці обліку). Це – звукозаписи художнього читання актором прозових і поетичних творів Т. Шевченка, І. Франка, В. Стефаника, М. Черемшини, Л. Мартовича, Т. Бордуляка, Н. Кобринської, П. Тичини, М. Рильського, Я. Купали та звукозаписи театральних постановок, зокрема радіомонтаж вистави Київського академічного українського драматичного театру ім. Івана Франка, за п’єсою І. Карпенка – Карого, «Суєта», 1954 р., од зб.  М-512–516, од. обл.  1459 (О. П. Юра – Юрський – в ролі Макара Барильченка, режисер-постановник – Г. П. Юра, режисер радіомонтажу – Л. М. Лісна) та радіовистава за романом Е.-Л. Войнич – «Ґедзь», 1963 р., од. зб.  М-3750, од. обл. 8994 (О. П. Юра – Юрський – в ролі Карді, інсценізація Н. М. Новоселицької, режисер-постановник – В. М. Сидоряк).

Колекція фотодокументів (13 одиниць обліку) містить портрети митця різних років та групові знімки за його участю серед колег-акторів, діячів культури, репортажні знімки з різних заходів, а також сцени з вистав та світлини актора в образах персонажів.

Кінодокументи, що стосуються життя та творчості О. П. Юри – Юрського, представлені сюжетами з кіножурналу «Радянська Україна» №31, 1944 р. (од. обл.  176) – зафіксовано митця на відбудові вулиці Хрещатик у Києві; №42, 1952 р., (од. обл. 884) – О. П. Юра – Юрський вітає артистів Узбецької РСР, які приїхали на гастролі до Києва; кіносюжетом студії «Укркінохроніка» «Концерт №13», 1961 р., од. обл  . 5884 – О. П. Юра – Юрський читає уривки з поеми «Єретик» Т. Г. Шевченка та поезію В. М. Сосюри «На могилі Тараса»; документальною стрічкою «Франківці», 1969 р., од. обл.  4924 (студія «Київнаукфільм», режисер М. Г. Літус) – про творчість митця розповідається у зв’язку з історією становлення Київського академічного українського драматичного театру ім. Івана Франка.

Аудіовізуальні документи з зібрання ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, присвячені життю і творчості О. П. Юри – Юрського, мають значний інформаційний потенціал, стануть у нагоді як дослідникам історії українського театрального мистецтва, так і усім, хто цікавиться українською культурою, можуть плідно використовуватися для організації документальних виставок, створення телепередач, проведення культурно-мистецьких та навчально-виховних заходів. 

О. Юра-Юрський – актор Київського українського драматичного театру ім. Івана Франка. Київ, 1931 р. ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 4-13566

О. Юра-Юрський в ролі Т. Г. Шевченка у виставі Київського українського драматичного театру ім. Івана Франка, за п’єсою С. Голованівського, «Доля поета». Київ, 1939 р.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-150218

Сцена з вистави «Доля поета» у постановці Київського українського драматичного театру ім. Івана Франка. Пантелеймон Куліш – Д. Мілютенко, Тарас Шевченко – О. Юра-Юрський. Київ, 1939 р.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-150100

О. Юра-Юрський в ролі Макара Барильченка у виставі Київського українського драматичного театру ім. Івана Франка, за п’єсою І. К Карпенка-Карого, «Суєта».

Київ, 1930–1940-і рр.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-170681

Засновники Київського академічного українського драматичного театру ім. Івана Франка (справа наліво): Г. Юра, О. Ватуля, П. Самійленко, А. Бучма, М. Драк, О. Рубчаківна, О. Юра-Юрський.

Київ, 1946 р.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-20616

О. Юра-Юрський – актор Київського академічного українського драматичного театру ім. Івана Франка.

Київ, грудень 1947 р.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 2-50385

О. Юра-Юрський серед творчих працівників під час антракту в Київській державній філармонії (зліва направо): директор Київської державної філармонії В. Стебловський, художній керівник капели заводу «Більшовик» А. Петровський, артист Київської державної філармонії О. Юра-Юрський, художній керівник Київської державної філармонії В. Завадський, член центрального комітету Товариства об’єднаних українців Канади М. Кардаш, диригент Українського симфонічного оркестру Є. Шебалтіна, музикознавець М. Михайлов.

Київ, грудень 1949 р.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-31159

О. Юра-Юрський на місці, де стояла батьківська хата в с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області. 1950-і рр.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-170677

Відкриття Декади українського мистецтва в Москві. Вітальне слово українським митцям виголошує І. Воршин, зліва – О. Юра-Юрський. 15 червня 1951 р.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-32305

О. Юра-Юрський під час виступу. Київ, 1958 р.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-170673

Народний артист УРСР О. Юра-Юрський (зліва) та письменник Д. Косарик. Київ, 1965 р.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-170674

Т. Шевченко «Не спалося, а ніч, як море …», читає О. Юра – Юрський. 1939 р., 

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. зб. Г-1811, од. обл. 4679

play_circle_filled
pause_circle_filled
volume_down
volume_up
volume_off

І. Котляревський «Енеїда» (уривок із поеми), читає О. Юра-Юрський. 1959 р., 

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. зб. 2587–2588, од. обл. М-5436.

play_circle_filled
pause_circle_filled
volume_down
volume_up
volume_off

О. Пушкін, переклад М. Рильського «До Чаадаєва», читає О. Юра-Юрський. 1962 р., 

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. зб. М-5673, од. обл. 15931

play_circle_filled
pause_circle_filled
volume_down
volume_up
volume_off

Т. Шевченко «Сон» (уривок із поеми), читає О. Юра-Юрський. 1963 р., 

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. зб. М-5708, од. обл. 16147

play_circle_filled
pause_circle_filled
volume_down
volume_up
volume_off

Т. Шевченко «Кавказ» (уривок із поеми), читає О. Юра-Юрський. 1963 р., 

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. зб. М-5708, од. обл. 16146

play_circle_filled
pause_circle_filled
volume_down
volume_up
volume_off

В. Стефаник «Осінь», читає О. Юра-Юрський. 1966 р., 

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. зб. 4622, од. обл. М-10879

 

play_circle_filled
pause_circle_filled
volume_down
volume_up
volume_off

Лесь Мартович «Забобон», читає О. Юра-Юрський. 1966 р., 

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. зб. М-7714, од. обл. 19212

play_circle_filled
pause_circle_filled
volume_down
volume_up
volume_off
Поділитися: