Стародавнє місто Київ має багату історію, стоїть на семи пагорбах, омитих річкою Дніпро. Знайомлячись із містом завжди звертаємо увагу на велику кількість пам’ятників, як нових, так і  тих,  які пам’ятають старожили та вже не знає молодь. Однак історія пам’ятає…

Пам’ятник Миколі І, що знаходився навпроти Київського університету, в університетському сквері. Ще у 1872 році тодішній київський міський голова Павло Демидов висловив пропозицію збудувати у Києві пам’ятник імператору Миколі І, і згодом у 1896 році з нагоди 100-річчя від дня  народження імператора пам’ятник був встановлений, а у 1920 році – знесений більшовиками. З 1939 року на його місці стоїть відомий пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, відкритий з нагоди 125-річчя від дня народження Кобзаря.

Пам’ятник Олександру ІІ Романову римського скульптора Етторе Ксіменеса, що стояв на сучасній Європейській площі, на місці сходів до Хрещатого парку, було встановлено у 1911 році з нагоди 50-річчя скасування кріпосного права. Це був найбільший пам’ятник Олександру ІІ в Російській імперії. Імператор називав Київ «Єрусалимом землі руської». Бронзовий п’єдестал був знесений більшовиками у 1920 році. Наприкінці 1930-х років на цьому місці  було влаштовано каскад фонтанів і встановлено паркову статую Йосипа Сталіна. Однак згодом було прийнято рішення знести всі споруди і залишити сходи.

Пам’ятник полтавському полковнику Івану Іскрі та генеральному судді Василю Кочубею, провідникам опозиції до гетьмана Івана Мазепи, встановлений царською владою у Києві у 1914 році з нагоди 200-річчя Полтавської битви. Знаходився він на сучасній Арсенальній площі. Демонтований українською владою у 1918 році. Від оригінального пам’ятника лишився постамент, який у 1923 році був використаний більшовиками для спорудження пам’ятника арсенальцям.

Пам’ятник відомому політику, підприємцю, економісту, меценату, засновнику цукрової промисловості в Україні, будівничому першої залізниці у Російській імперії та Наддніпрянській Україні графу Олексію Бобринському знаходився на бульварі Тараса Шевченка і дивився у бік залізничного вокзалу. Автор пам’ятника – архітектор Іван Шредер. Увінчував композицію напис «Полезной деятельности графа Алексея Алексеевича Бобринского». Урочисте відкриття та освячення монументу відбулося 6 лютого 1872 року. Демонтований радянською владою у 1926 році. У 1954 році на цьому місці  встановили кінний пам’ятник Миколі Щорсу, відкриття якого було приурочене до 300-річчя Переяславської ради.

Пам’ятник княгині Ользі, святому апостолу Андрію Первозваному та просвітителям Кирилу і Мефодію було урочисто освячене та відкрито 17 вересня 1911 року. Його авторами були скульптори Іван Кавалерідзе, Петро Сниткін та архітектор Валеріян Риков. У 1919 році вандали скинули скульптуру княгині Ольги, а до 1935 року пам’ятник був остаточно демонтований. У 1996 році пам’ятник відновили. Автори реконструкції –  скульптори Віталій Сівко, Микола Білик та Віталій Шишов.

Пам’ятник Петрові Столипіну знаходився на сучасному Майдані Незалежності. Проект пам’ятника безкоштовно виконав відомий італійський скульптор Етторе Ксіменес. Урочисто відкритий 6 вересня 1913 року, монумент простояв лише 4 роки та був знесений українським революційним натовпом 30 березня 1917 року у ході підготовки до Свята Свободи. На місці пам’ятника Петру Столипіну 20 лютого 1919 року, через два тижні після проголошення у Києві радянської влади, було встановлено перший у місті пам’ятник Карлу Марксу, який згодом було зруйновано денікінцями.

В обличчі міста змінилось багато, змінились пам’ятники, змінились вулиці, площі, будинки, люди… Однак місто не втратило чарівності хоча і набуває нових рис. До дня Києва пропонуємо ознайомитись з виставкою фотодокументів «Пам’ятники які пам’ятає місто»,