TsDKFFA logo

Центральний державний кінофотофоноархів України
імені Г. С. Пшеничного

 Головна  |  Про архів  |  Контакти |  Вакансії  |  Анонси | Мапа сайту 

Тематичний огляд аудіовізуальних документів
до 120-річчя від дня народження І. С. Козловського


У селі Мар’янівці Київської губернії 24 березня 1900 року народився селянський син Іван Козловський. Вчитися хлопця віддали до Михайлівського монастиря, загадавши кар’єру священника. Але і сам він, і вчителі швидко визначилися з очевидним покликанням майбутнього оперного співака. Самовільно покинувши науку, Іван дістався до Києва, де зумів вступити до музично-драматичного інституту, і вже вісімнадцятирічним почався професійно. Відтак виступав постійно: в армії, в Полтавському музично-драматичному театрі, в Харківському оперному, за рік – Свердловському і, нарешті, – Москва, Большой, партії в “Травіаті”, “Дубровському”, “Лакме”. Особливо запам’ятався у невеличкій ролі Юродивого в новій постановці опери М. Мусоргського “Борис Годунов” 1927 р. Не буває маленьких ролей для Артиста. А Іван Семенович таким народився: найперше – актором. Голос дано було для гри: в житті і на сцені не співав партію, а виконував роль, змінював трактовки, щоразу інтонуючи по-новому – самому було цікаво, що й стало запорукою успіху.

Під час Другої світової І. Козловський виступає перед фронтовиками мало не на передовій, у шпиталях, таємно перераховує значні кошти до Фонду оборони. Не менш сміливо включає до програми, крім оперних арій, романсів і народних пісень, релігійний спів, бо вперто не приховує крамольну релігійність і в атеїстичні часи: виконав і записав твори Й. С. Баха, брав участь у рідкісних тоді концертах духовної музики. До нас дійшли записи соло І. Козловського у “Всенощній” С. Рахманінова, “Розбійнику розважливому” П. Чеснокова та інших православних піснеспівах. В його репертуарі арії світової й вітчизняної класики: з “Наталки-Полтавки” і “Травневої ночі” М. Лисенка, “Евгенія Онєгіна” П. Чайковського, “Демона” А. Рубінштейна, “Дубровського” Е. Направника, “Гальки” С. Монюшка, технічно складні партії Фауста (“Фауст”) Ш. Гуно, Альфреда (“Травіата”), Герцога (“Ріголетто”) Дж. Верді тощо. Попри вроджене акторство у всьому був щирим. Та й перевтілення завжди чесним, життя й мистецтво не розділялися. Життєрадісний і впертий, жартівник і разом з тим народний авторитет, сам якось згадував: “Поза тим, що співав в опері, я приїздив на спектаклі верхи, ще й грав у драматичних виставах – “Паризькій комуні”, наприклад”.

За словами дочки співака Анни, з Україною батько був “пов’язаний непорушними душевними узами до самого кінця. Він любив Україну віддано і ніжно – синівською любов’ю. Любив її звичаї, природу, мову, зібрав і обробив українські колядки й був унікальним виконавцем народних пісень”. До всього, любов ця, як і любов до мистецтва, була дієвою. Так, до сьогодні діє в Мар’янівці музична школа його імені, правдами і неправдами зведена за його ж кошти. Завдяки йому односельці отримали й загальноосвітню школу. У 1944 р. за ініціативи І. Козловського створено хор хлопчиків (згодом хорове училище О. Свєшнікова). Покинувши сцену, І. Козловський не покидає творчих пошуків: планує і розробляє новаторські постановки, мріє про оперу “Снігурка” з Галиною Вишневською в головній ролі. Публіка знає, що кожна його програма особлива, щоразу глядача здивують новими формами й відкриттями.

Діапазон природної обдарованості і професійної майстерності І. Козловського рідкісний. У списку виконаного ним близько 50-ти найрізноманітніших партій, він не був заручником одного амплуа. І не грав типовість, зосередившись на музичній складовій, а створював психологічно точний, цільний і життєвий образ, органічно вписаний в той же час в умовність художнього задуму, що забезпечувало достовірність персонажів і вираження.

Успішним виявився І. Козловський в іще одній цілком реальній іпостасі режисера. У 1938 р. за його ініціативи створено Державний ансамбль опери СРСР – так він прагнув популяризувати класику, адаптуючи її для масового слухача.

В то й же час І. Козловський успішно концертував по всій країні з багатим репертуаром класики, українських і російських народних пісень, романсів, гастролював із Державним джазовим оркестром. А ще знімався у кіно (“Поема про море” Ю. Солнцевої 1958 р., “Найвища…” 1967 р., “І життя, і сльози, і любов” 1983 р. – у ролі самого себе). І… танцював у балеті, написав з десяток портретів дружини і забобонно носив старе й потерте, увінчавшись білою пілоткою Джевахарлала Неру – подарунком Марії Павлівни Чехової (сестри того самого) – “запорукою здоров’я й довголіття”. По вірі вашій… Певно, помогло, бо востаннє бачили його в ній, 93-річного, у Московській консерваторії. До останнього виконував гімнастичний хрест на кільцях, не визнавав ліків, бо то – для старих, і невластиво для тенора зберіг чистоту й тембр такого впізнаваного усіма голосу. Про заповітне Іван з Мар’янівки молився своїми словами: “Дай, Боже, гарно співати, прославляти рід свій, довго жити на світі”. Так все і вийшло.

Життя людини публічної, знаної, та що там – кумира поколінь, певна річ, зафіксоване усіма можливими засобами аудіовізуального реманенту. І це набуває особливого значення з огляду на ефірну природу цього таланту. Збереженість пам’яті про нього забезпечить архівна колекція Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного. У фондах архіву “козловське” зібрання багате – близько 40 фотодокументів, серед яких портретні й групові, постановочні й живі, офіційні й домашні.

Є понад 40 кінодокументів: Іван Семенович під час концертних виступів, культурних заходів, різноманітних з’їздів товариств і громадськості, неофіційного спілкування з колегами і шанувальниками на гастролях, громадська діяльність, численні зустрічі, в тому числі з солдатами під час Другої світової війни, біографічні фільми – як учасник спогадів про сучасників, зустрічей з громадою. А документальна стрічка “Іван Семенович Козловський” (1978 р., од. обл. 7528, Київнаукфільм, режисер А. Д. Борсюк) присвячена суто йому.

Аудіозаписів у фонотеці архіву більше двох сотень: опери, концерти, окремі партії, романси й пісні, виступи на урочистостях, участь у радіопередачах, розповіді й спогади самого Івана Семеновича і про нього.

Сьогодні пропонуємо згадати, кого бачили і слухали наші батьки наживо і, ймовірно, сотворити нового кумира.




1. І. Козловський, оперний співак, народний артист СРСР.
1950-і рр.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 1-25-18-2-163600
2. Народний артист СРСР І. Козловський розмовляє з учасниками балу сільської молоді колгоспу ім. С. Будьонного Київської області В. Легкодухом і ланковою колгоспу Н. Ревою.
Москва (РРФСР), 7 січня 1956 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 1-25-18-2-055285
3. Жителі с. Мар’янівки Гребінківського району Київської області зустрічають земляка – народного артиста СРСР І. Козловського.
11 листопада 1961 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 1-25-18-0-093836
4. І. Козловський, співак, народний артист СРСР.
м. Ялта Кримської обл., 1961 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 1-25-18-0-241551
5. Народний артист СРСР І. Козловський під час розмови з учасниками обласного свята пісні, присвяченого 150-річчю від дня народження Т. Шевченка, в м. Каневі Черкаської області.
2 червня 1963 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 1-25-18-0-215136
6. Народний артист СРСР І. Козловський серед учасників обласного свята пісні, присвяченого 150-річчю від дня народження Т. Шевченка, в м. Каневі Черкаської області.
Канів, 2 червня 1963 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 1-25-18-2-154788
7. Народний артист СРСР І. Козловський диригує хором с. Шевченкове Черкаської обл.
1 червня 1964 р.
Автори зйомки Н. Селюченко, П. Хоренко, К. Шамшин.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 1-25-18-2-092060
8. Друзі поета М. Рильського в його голосіївській садибі. Зліва направо: М. Стельмах, Н. Нагнибіда, І. Козловський, А. Малишко, Ю. Смолич.
Київ, вересень 1960 р.
ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного, од. обл. 1-25-18-2-094201
9. Народний артист СРСР, оперний співак І. Козловський.
1960-і рр.
Автор зйомки Е. Малишевський.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 1-25-18-2-137280
10. Відвідувачі бібліотеки під час відкриття літературно-меморіального будинку-музею М. Рильського в м. Києві. Зліва направо: Т. Масенко, М. Стельмах, І. Козловський, В.
Козаченко. Серпень 1968 р.
Автор зйомки І. Яїцький.
ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного, од. обл. 1-25-18-0-121064
11. Народний артист СРСР І. Козловський виступає під час відкриття літературно-меморіального будинку-музею М. Рильського.
Київ, серпень 1968 р.
Автор зйомки Є. Ряпасов.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 1-25-18-0-108579
12. І. Козловський, народний артист СРСР.
Жовтень 1973 р.
Автор зйомки Е. Малишевський.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 1-25-18-2-137293
13. І. Козловський, народний артист СРСР.
Жовтень 1973 р.
Автор зйомки Е. Малишевський.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 1-25-18-2-137292
14. Народний артист СРСР І. Козловський.
1970-і рр.
Автор зйомки Я. Давидзон.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 1-25-18-0-205853
15. Директор літературно-меморіального будинку-музею М. Рильського Б. Рильський (ліворуч), народний артист СРСР І. Козловський (у центрі) і заслужений художник УРСР П. Остапенко.
Київ, 1980–1985 рр.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 1-25-18-0-163124
16. Народний артист СРСР І. Козловський.
До 1993 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 1-25-18-2-163601






Сцена Юродивого і Бориса з 4-ї дії опери “Борис Годунов”. Композитор М. Мусоргський. Дійові особи та виконавці: Юродивий – І. Козловський (тенор), Борис – В. Політковський (бас).
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 24270, од. зб. Г–6166




Інтерв’ю з народним артистом СРСР І. Козловським під час саджання дерев у Шевченківському парку в м. Каневі з нагоди 150-річчя від дня народження Т. Шевченка. 1964 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 18549, од. зб. М-7396




“Карії очі, чорнії брови”, українська народна пісня. Виконавці: народний артист СРСР І. Козловський (вокал), О. Іванов-Крамський (гітара), М. Банк (ф-но). 1960 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. М-6343, од. зб. 3047