ЛЮДИНА, ЩО МАЛА ВІДВАГУ ТИТАНІВ

 

(До 180-річчя від дня народження Марка Лукича Кропивницького)

Марко Лукич Кропивницький народився у родині управителя поміщицьких маєтків у селі Бежбайраки Бобринецького повіту Херсонської губернії (тепер – Кропивницьке Новоукраїнського району Кіровоградської області), освіту здобув у повітовому училищі, юність минула в маленькому провінційному містечку Бобринець, де й почалася передбачувана кар’єра дрібного службовця. Все нібито складалося у звичайний життєпис звичайного чиновника імперії, ім’я якого максимум би згадалося в якихось канцелярських паперах, відшуканих далеким нащадком. Та здійсненню такого сценарію завадили його різнобічний талант, любов до мистецтва й українського слова, безмежна сміливість і відвага робити те, що нікому не вдавалося, стократ помножені на фантастичну працездатність. Марко Кропивницький «за групою крові» належав до когорти титанів, тих, хто, незважаючи на тисячі нездоланних перешкод і труднощів, продовжує самовіддано служити благородній справі, відкриває нові землі, своєю діяльністю пише нові сторінки історії, запалює в серцях віру у прекрасне. Ряд означень, ким була ця людина, що їй вдалося зробити і який слід залишити, буде вражаючим, як для одного життя: засновник і керівник першої професійної української театральної трупи, актор, у репертуарі якого понад 500 ролей, режисер-новатор, який розвинув принципи реалістичного, ансамблевого театру, драматург, творець українського репертуару, автор понад сорока творів різних жанрів (водевілів, комедій, соціально-побутових та соціально-психологічних драм, драматичних етюдів) та численних інсценізацій, перекладач, поет, композитор, організатор, «локомотив» українського театрального життя, засновник і керівник кількох театральних колективів, педагог, що виховав цілу плеяду талановитих акторів і режисерів, які прославили українське сценічне мистецтво.

Марко Кропивницький завжди був надзвичайно помітною постаттю і на сцені, і в житті. Його могутній талант визнавали не лише шанувальники, а й професійні критики, як апологети української культури, так і їхні антиподи. Минає 180 років від дня його народження, видано і перевидано зібрання творів Кропивницького, написано безліч різноманітних досліджень, а його ім’я продовжує привертати до себе увагу. Пам’ять про митця продовжує жити, і цьому, безумовно, сприяють архівні зібрання та колекції.

У Центральному державному кінофотофоноархіві України ім. Г. С. Пшеничного зберігається 36 аудіовізуальних документів, присвячених життю і творчості М. Л. Кропивницького.

До архівного зібрання входять фотодокументи (20 од. обл.), кінодокументи (9 од. обл.), фонодокументи (7 од. обл.). Хронологічно вони окреслюються 1886–1995-ми роками.

Фотодокументи представлені портретами митця різних років та груповими знімками за його участю серед колег, родичів, друзів.

Кінодокументи, які стосуються життя та творчості М. Л. Кропи-вницького, представлені сюжетами із кіножурналів «Радянська Україна», окремими кіно- і телесюжетами студії «Укркінохроніка», Київської студії телебачення, Республіканської студії телебачення та документальними стрічками.

Найбільш раннім кінодокументом є кіносюжет студії «Укркінохроніка» «Відкриття меморіальної дошки М. Л. Кропивницькому» (1958 р., од. обл. 2944), у якому зафіксовано відкриття меморіальної дошки митцеві на будинку Київського академічного театру російської драми імені Лесі Українки (колишньому театрі Бергоньє, в якому 1882 р., під керівництвом М. Л. Кропивницького, відбувся перший виступ української професійної трупи в м. Києві), перед присутніми виступають М. Т. Рильський та донька митця О. М. Кропивницька-Рябова. Сюжет «Корифей сцени» з кіножурналу «Радянська Україна» (1965 р., № 22, од. обл. 3103) та телесюжет Київської студії телебачення «125-річчя М. Л. Кропивницького» (1965 р., од. обл. 3419) присвячені відзначенню 125-річчя митця. Показано урочистий вечір та виставку фотодокументів про життя і творчість М. Л. Кропивницького. Святкування 150-річчя М. Л. Кропивницького відтворено у сюжеті Республіканської студії телебачення «До 150-річчя Кропивницького» (1990 р., од. обл. 11097, сюжет № 13), зокрема, показано літературно-мистецький вечір, проведений у Музеї Марії Заньковецької, тематичну виставку, присвячену митцю.

Життєвий і творчий шлях М. Л. Кропивницького висвітлюється у документальних стрічках «Марко Кропивницький» («Київнаукфільм», 1962 р., режисер Г. Т. Крикун, од. обл. 4374) та «Перший серед рівних» («Укртелефільм», 1995 р., режисер В. П. Гузик, од. обл. 12317). У обох фільмах використано фотознімки митця та акторів першої української професійної трупи, різні архівні документи, показано місця, пов’язані з життям і творчістю М. Л. Кропивницького, сцени з вистав за п’єсами драматурга.

Про творчу діяльність М. Л. Кропивницького в контексті історії українського професійного театрального мистецтва йдеться у фільмі «Я так люблю театр...» («Укркінохроніка», 1982 р., режисер М. Я. Лінійчук, од. обл. 9207) та сюжеті Республіканської студії телебачення «Кімната-музей корифеїв української сцени» (1982 р., од. обл. 8752, сюжет № 17), присвяченому відкриттю у Кіровоградському українському музично-драматичному театрі ім. М. Л. Кропивницького кімнати-музею трупи корифеїв.

В архівній кіноколекції зберігається фільм-вистава «Дві сім’ї» («Укртелефільм», 1978 р., режисери А. С. Савченко, А. Н. Скибенко, од. обл. 8597) за однойменною п’єсою М. Л. Кропивницького у постановці Київського українського драматичного театру ім. Івана Франка. Прем’єра вистави відбулася 29 грудня 1973 р. Режисер-постановник – А. Н. Скибенко, композитор – В. П. Рождественський, художник-постановник – М. А. Френкель. У ролях – провідні майстри франківської сцени: В. П. Цимбаліст (Самрось Жолудь), М. К. Герасименко (Зінаїда Андріївна (Зінька), С. С. Олексенко (Роман), Н. К. Копержинська (Настя), Н. В. Лотоцька (Хведоска), С. І. Станкевич (писар), С. І. Олексієнко (Степан Рева), В. А. Салтовська (Хотина). Майже через п’ять років успішного сценічного життя постановки А. Н. Скибенко разом із А. С. Савченком створили телеверсію вистави, задіявши той самий акторський ансамбль, оператор фільму – О. Суський.

Марко Кропивницький користувався величезною популярністю як естрадний виконавець-читець, майстер художнього слова (один із останніх виступів актора відбувся 13 березня 1910 р. у Києві на вечорі пам’яті Т. Г. Шевченка). Архівне зібрання містить фонодокументи, які зберегли живий голос митця і безпосередньо знайомлять нас із його виконавською манерою. Звукозаписи було зроблено 1906 р. на грамофонні платівки. М. Л. Кропивницький читає поезії Т. Г. Шевченка «Думи мої, думи мої», «Минають дні, минають ночі». З розвитком техніки звукозапису вони були «переписані» на грамплатівки, а на початку ХХІ ст. – на оптичні диски. У архівній фонотеці представлені обидва види носіїв («Думи мої, думи мої» – од. зб. Г-1400, од. обл. 2392; од. зб. КД-93, од. обл. 706; «Минають дні, минають ночі» – од. зб. Г-1400, од. обл. 2393; од. зб. КД-93, од. обл. 707). Фонотека архіву також включає звукозаписи із виставами та фрагментами вистав різних творчих колективів за п’єсами М. Л. Кропивницького: «Дай серцю волю, заведе в неволю», сцена з 4-ї дії вистави у виконанні артистів Харківського драматичного театру імені Т. Г. Шевченка (1972 р., од. зб. Г-1400, од. обл. 2396), «По ревізії», фрагмент вистави у виконанні артистів Одеського драматичного театру імені Жовтневої революції (1972 р., од. зб. Г-1400, од. обл. 2399); «По ревізії», вистава Київського театру-студії «Кіноактор», режисер-постановник – Г. Болотов (1992 р., од. зб. М-16696, од. обл. 38013).

Аудіовізуальні документи із колекції ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, присвячені життю і творчості М. Л. Кропивницького, мають важливий інформаційний потенціал, можуть бути використані для організації документальних виставок, створення телепередач, проведення культурно-мистецьких та навчально-виховних заходів.