МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ «ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ» 1937–1938 РОКІВ

5 серпня – Міжнародний день пам’яті жертв «Великого терору» 1937–1938 років. Цього дня 1937 р., за оперативним наказом НКВС №00447«Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» вступила в дію постанова ЦК Політбюро ВКП(б) «Про антирадянські елементи». Розпочалася масштабна кампанія масових репресій щодо знищення реальних і потенційних політичних опонентів, мистецької та наукової еліти, тотального залякування населення, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, денаціоналізації, зміни соціальної структури суспільства. У кожну республіку, область, район надсилалися «норми» на репресування за І (розстріл) і ІІ (ув’язнення до 10 років) категоріями.

Великий терор (це означення з’явилося за назвою книги Роберта Конквеста «Великий терор: сталінські чистки 30-х років») тривав 15 місяців і був офіційно припинений за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) 17 листопада 1938 року, але репресії продовжувалися, хоча з дещо меншою інтенсивністю.

В Україні репресивна машина працювала особливо інтенсивно. Масові арешти серед науковців, творчої й технічної інтелігенції почалися фактично з 1934 року як продовження голодомору 1933 р. і знищення українського селянства. 1934 р. у будівлі Жовтневого палацу (Інституту благородних дівчат), в якому містилося Київське НКВД, було розстріляно Григорія Косинку, Дмитра Фальківського, Костя Буревія, Олексу Влизька та ін. 1937–1938 рр. розстріли також проводилися і по київських в’язницях. За даними Служби Безпеки України тільки у 1937–1938 роках було заарештовано 267579 осіб, з них 122 тисяч розстріляно. Найбільшими місцями масових захоронень жертв репресій є Биківнянське поховання (м. Київ), Рутченкове поле (м. Донецьк), район Парку культури та відпочинку (м. Вінниця), П’ятихатки (м. Харків) та ін. Місця захоронень виявляються до цього часу, як і встановлюються імена репресованих.

На виконання постанови «Про антирадянські елементи» та з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорськ у Карелії 27 жовтня – 4 листопада 1937 р. було розстріляно 1111 осіб, в’язнів соловецьких таборів «першого етапу». Серед них понад триста українців, вчених, митців, державних діячів. 3.11.1937 р. розстріли, арештованих у 1934-1935 рр., літературознавці й поети-неокласики Микола Зеров, Павло Филипович, поет-авангардист Валер’ян Поліщук, прозаїки Олекса Слісаренко, Валер’ян Підмогильний, Юліан Шпол, поет-символіст Марко Вороний, драматург Микола Куліш, режисер Лесь Курбас, історик Сергій Грушевський, географ Степан Рудницький та ін.

На сьогодні відкрито багато нових джерел, які дозволяють виявити і осмислити масштаби злочинів тоталітарної радянської системи. Завданням всього українського суспільства є зберегти пам’ять про ті трагічні сторінки нашої історії, щоб повторення подібного не могло повторитися. І цьому сприяють архівні документи та архівні колекції. У зібранні ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного міститься близько 150 аудіовізуальних документів, присвячених репресіям радянського періоду загалом, і періоду Великого терору зокрема. Це фотодокументи, присвячені життю та діяльності осіб, які стали жертвами репресій, світлини, які засвідчують злочини репресивних органів та висвітлюють вшанування пам’яті жертв репресій.

У ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного зберігається близько п’ятдесяти кінодокументів, присвячених політичним репресіям радянської доби, які були зняті українськими кіностудіями («Укркінохроніка», «Укртелефільм», «Київнаукфільм») та студією Республіканського телебачення в період «перебудови» та перших років незалежності – 1987–1995 рр.

Хронікальна кіноперіодика (28 од. обл.) представлена сюжетами з кіножурналу «Україна сьогодні» та окремими кіносюжетами. Тематично вона висвітлює такі явища та події: а) розкопки місць масових розстрілів та поховань жертв репресій, перезахоронення останків. Серед документів цієї тематичної групи – зйомки розкопок та перепоховання жертв сталінських репресій в урочищі Дем’янів Лаз під Івано-Франківськом, (спецвипуск «Україна сьогодні», № 2, 1990 р., архівний номер – од. обл. 10983), Руженківському полі в Донецьку («Україна сьогодні» №23, 1989 р., од. обл. 10383), селі Пасічна Надвірнянського району Івано-Франківської області (Збірник кіносюжетів, 1989 р., од. обл. 10825), на території Замарстинівської в’язниці у м. Львові (Збірник кіносюжетів, 1991 р., од. обл. 11235, сюж. 11) та ін.; б) заходи зі вшанування пам’яті жертв репресій, мітинги-реквієми, вечори пам’яті в різних містах України (наприклад, Збірники кіносюжетів 1990 р., од. обл. 11234, 11030); в) висвітлення роботи державної комісії з питань реабілітації репресованих, інтерв’ю з її членами (наприклад, Збірник кіносюжетів, 1992 р., од. обл. 1191, сюж. 15).

Документальні фільми з архівного зібрання стосуються різних умовних періодів, «хвиль» репресивних заходів: а) «Розстріляне українське Відродження» – репресії проти українських письменників, митців кінця 20-х–30-х, включаючи період Великого терору років ХХ ст. («Микола Куліш» («Київнаукфільм», 1990 р., режисер С. Супрунюк, од. обл. 11129); «І голос наш почує світ» («Укртелефільм», 1988 р., режисер Р. Синько, од. обл. 10944); «Драй-Хмара. Останні сторінки» («Київнаукфільм», 1990 р., режисер Л. Анічкін, од. обл. 11555); «Моя адреса: Соловки. Пастка» («Київнаукфільм», 1991 р., режисер Л. Анічкін, од. обл. 11579); «Моя адреса: Соловки. Тягар мовчання» («Київнаукфільм», 1991 р., режисер Л. Анічкін, од. обл. 11580); «На цвинтарі розстріляних ілюзій» («Київнаукфільм», 1989 р., режисер О. Михайлова, од. обл. 11012); «Більшовики теж плачуть» («Укркінохроніка», 1992 р., режисер І. Родаченко, од. обл. 11380); б) Великий терор (1937–1938 рр.) Пік масових репресій представників усіх прошарків суспільства («Криниця вдовиних сліз» («Укртелефільм», 1989 р., режисер В. Кузнєцов, од. обл. 10952); «Останець духу» («Укртелефільм», 1993 р., режисер В. Василенко, од. обл. 12209); «Розірвання договору» («Укртелефільм», 1990 р., режисер М. Мамедов, од. обл. 1116); «Вони стоять переді мною» («Укркінохроніка», 1990 р., режисер О. Максимов, од. обл. 11331); «Лагерний пил» («Київнаукфільм», 1990 р., режисер Г. Давиденко, од. обл. 11544); «Батальйони НКВС» («Укркінохроніка», 1990 р., режисер Л. Букін, од. обл. 11423) в) репресії проти митців та науковців в добу пізнього сталінізму 1946–1953 рр. («Любіть», «Укркінохроніка», 1989 р., режисер Л. Букін, од. обл. 10914); г) масові політичні репресії на Західних землях 1939–1941 рр. («Я єсть народ» («Укркінохроніка», 1990 р., режисер П. Фаренюк, од. обл. 11327); «Світ Параски Горицвіт» («Укркінохроніка», 1992 р., режисер П. Фаренюк, од. обл. 11422); «Грішна» Дозя з Криворівні» («Укркінохроніка», 1992 р., режисер О. Коваль, А. Карась, од. обл. 12151); д) боротьба з ОУН–УПА 1944–1954рр., репресії проти учасників підпілля («Політв’язні. Сторінки ненаписаного щоденника» («Укртелефільм», 1992 р., режисер Г. Давиденко, од. обл. 12153); «Чия правда, чия кривда» («Укркінохроніка», 1993 р., режисер А. Микульський, од. обл. 11518); «Тверді мелодії» («Укркінохроніка», 1993 р., режисер Г. Давиденко, О. Давиденко, од. обл. 11721); «Кров людська» («Укркінохроніка», 1994 р., режисер В. Шестопалова, од. обл. 11746); ж) репресії проти релігійних конфесій, переслідування за релігійні переконання («Заповіт Йосифа Сліпого. Терновий вінок» («Укркінохроніка», 1995 р., режисер О. Коваль, од. обл. 11952); з) переслідування інакомислячих. Боротьба з дисидентським рухом середина 60-х–початок восьмидесятих рр. ХХ ст. («Познавший истину» («Укртелефільм», 1990 р., режисер В. Кузнецов, од. обл. 12460); «Інакодумець» («Укркінохроніка», 1990 р., режисер В. Шестопалова, од. обл. 11192); «Наш злочин – спів» («Укркінохроніка», 1991 р., режисер В. Шестопалова, од. обл. 11765); «Усім нам смерть судилася зарання. Пам’яті Алли Горської» («Укртелефільм», 1991 р., режисер С. Дудка, од. обл. 11867); «Просвітлої дороги свічка чорна. Пам’яті Василя Стуса» («Галичина-фільм», 1992 р., режисер С. Чернілевський, од. обл. 11635); «Покинув світ мене» («Укркінохроніка», 1992 р., режисер В. Шестопалова, од. обл. 11943); «Панас Заливаха. Автопортрет» («Укркінохроніка», 1992 р., режисер В. Шестопалова, од. обл. 12137); «Тарас Мельничук. Доля і слово» («Укртелефільм», 1992 р., режисер Ю. Кметюк, од. обл. 12118); «Спочатку було їх сорок» («Укркінохроніка», 1992 р., режисер М. Савченко, од. обл. 11409); «Підсумовуючи мовчання» («Укркінохроніка», 1993 р., режисер В. Шестопалова, од. обл. 11814); «Голобородькові пастелі» («Укртелефільм», 1993 р., режисер С. Дудка, од. обл. 12309); «Український світ Євгена Товстухи» («Укртелефільм», 1993 р., режисер В. Образ, од. обл. 12306).

Аудіовізуальні документи із колекції ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, присвячені темі політичних репресій радянської доби, мають важливий інформаційний потенціал, зберігають і дозволяють відновити образи і часові зрізи карти історичної пам’яті українського суспільства. Можуть бути використані для організації документальних виставок, конференцій, створення фільмів і телепередач, ілюстрування публікацій, проведення культурно-мистецьких та навчально-виховних заходів.

Пропонуємо також вашій увазі добірку світлин із архівного зібрання.

Copyright © 2021 Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г.С. Пшеничного.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International