ОРФЕЙ-КАРБОНАРІЙ

(До 230-ї річниці від дня народження Джоаккіно Россіні)

Поява Джоаккіно Россіні припала на той період ХІХ ст., коли оперне мистецтво зависло у невизначеності між перетворенням на розважальний жанр і повним занепадом. Він не лише відродив італійську оперу – законодавицю європейської музики, але надав її розвитку нового напрямку, підготувавши появу видатних творів Белліні, Доніцетті, Меркаданте, Верді. «Сонцем Італії, що опромінює весь світ» назвав композитора Г. Гейне. Витонченість, краса, співучість і водночас блиск мелодики вперше стали чутливими до епохальних світоглядних змін у суспільстві: кришталева музика Россіні опікала вогнем визвольного руху й виникнення національної свідомості. Карбонарій Россіні був революціонером музичного мистецтва.

Майбутній порушник спокою народився 29 лютого 1792 р. у м. Пезаро. Змалку з батьками, артистами провінційної театральної трупи, мандрував Італією і добре знав закони богемного світу зсередини. З 1806 р. Россіні починає професійне навчання у Болонському музичному ліцеї. Це час інтенсивного набуття майстерності, пізнання культури, традиції, найкращого досвіду композиторства й музикознавства. Тут окреслилась і його схильність до театральності. Першу оперу «Деметріо і Полібіо» він написав у 14 років. З 1810 р. регулярно з’являється нова опера, щоразу іншого жанру, і відразу стає незмінною в репертуарі провідних театрів Венеції, Мілану, Неаполя тощо. Так, у 1813 р. «Італійка в Алжирі» (опера-buffa) і «Танкред» (героїчна опера) свідчать про новий поворот у його творчості. Музична своєрідність цього разу поєдналася з направду свіжим змістовим наповненням, що викликало суспільний резонанс у вже перегрітому національно-патріотичними настроями у Неаполітанському королівстві (слід нагадати, Італія тоді була охоплена прагненням до єдності, незалежності та конституційних перетворень й звільнення від австрійського панування. Час карбонаріїв). Більше того, Джоаккіно Россіні сам виходив на площі, подарувавши батьківщині «Гімн незалежності», і відтоді перебував під наглядом поліції.

Новий дарунок світові побачив сцену дуже скоро. На початку 1816 р. відбулася прем’єра комедійно-сатиричного «Севільського цирульника» – взірця й вершини майже столітнього жанру опера-buffa. З нею слава про Россіні стрімко ширилася всією Європою. І не тільки музичною: Делакруа, Бальзак, Мюссе, Гегель, Бетховен і Шуберт, Глінка, непоступливі Вебер і Берліоз в один голос говорили про нового генія – першого після Наполеона за останній час, словами Стендаля.

Сказавши слово комедійне, нове життя напередодні першої італійської революції запрагло нового. Після «Отелло» легендарно-історичні «Мойсей», «Діва озера», «Магомет ІІ» показали нового Россіні. Сам він з тріумфом гастролює по європейських столицях, якийсь час навіть очолює Італійський оперний театр в Парижі, серед іншого пише свій останній шедевр – «Вільгельм Телль», який гідно увінчав четвертий оперний десяток.

Нічого масштабного по тому композитор більше не створив, хоч були і «Stabat mater», Маленька урочиста меса, «Пісня титанів», збірка вокальних творів «Музичні вечори», цикл п’єс для фортепіано «Гріхи старості» і ще дуже багато. Однак він стійко утримував славу легенди, був центром культурного життя епохи і з почестями протягом двадцяти років керував Болонським музичним ліцеєм.

Помер Джоаккіно Россіні 1868 р. в Парижі, заповівши усі статки рідному Пезаро, де й сьогодні постійно проводяться россінівські оперні фестивалі.

Не забуваємо про музичне світило й ми. Фоноколекція ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного налічує близько 150-ти записів його творів у виконанні українських та зарубіжних співаків, оркестрів, ансамблів. Хронологічний діапазон зібрання надзвичайно широкий, охоплює майже ціле століття. Серед них як повні версії великих за обсягом творів, так і окремі частини різними мовами, різними тембрами й темпераментами. Про незгасний інтерес до мистецтва, й Джоаккіно Россіні зокрема, свідчать кіно й телефільми, сюжети із збірників та кіножурналів, які знайомлять глядача з виконанням безсмертних творінь артистами провідних і містечкових українських театрів та колективів («Радянська Україна, кіножурнал, вересень, 1970, № 38. Арх. № 4468, сюж. VI; «Перевтілення», телефільм, 1980, 4 ч. Арх. № 8911; «Відкриття філіалу опери в селі» (Збірник телесюжетів, 1980. Арх. № 8117, сюж. ХVІ); Еклектична меса», кінофільм, 1994, 2 ч. Арх. № 11748).

Пропонуємо відчути буремне ХІХ ст. й вам.

Каватина Розіни з 1-ї дії опери «Севільський цирульник». Композитор Дж. Россіні. Виконавець: М. Корьюс, Х. Розвенге у супроводі симфонічного оркестру, од. обл. 3071, од. зб. Г-1502.

Хор швейцарців з опери «Вільгельм Телль». Композитор Дж. Россіні. Виконавець: Державна капела УРСР «Трембіта», од. обл. 4090, од. зб. Г-1629.

Каватина Фігаро з 2-ї дії опери «Севільський цирульник». Композитор Дж. Россіні. Виконавець: М. С. Гришко у супроводі симфонічного оркестру. од. обл. 8070, од. зб. Г-2643

Увертюра до опери «Подорож до Реймса». Композитор Дж. Россіні. Виконавець: Заслужений симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України, диригент – І. В. Палкін. од. обл. 942, од. зб. КД-121.

Романс Матильди з 2-ї дії опери «Вільгельм Телль». Композитор Дж. Россіні. Виконавець: О. І. Басистюк у супроводі оркестру, од. обл. 8127, од. зб. Г-2649
Увертюра до опери «Сорока-злодійка». Композитор Дж. Россіні. Виконавець: оркестр театру «Ла Скала», диригент – Дж. Марінуцці, од. обл. 14060, од. зб. Г-4107
Copyright © 2021 Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г.С. Пшеничного.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International