«Я ПРАЦЮВАВ ДЛЯ ЦІЛОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ…»
ДО 140-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА ОГІЄНКА

«Доля судила мені немало працювати в таких умовах і на таких посадах,
коли моя діяльність не належала тільки мені, —
я працював для цілого українського народу.
Як я працював, — судити не мені…»
Іван Огієнко

14 січня 1882 року в м. Брусилів Київської губернії (нині – Житомирська обл.) народився Іван Огієнко, майбутній професор, перший ректор Кам’янець-Подільського державного українського університету, поет, громадсько-політичний і церковний діяч, міністр освіти та ісповідань УНР, митрополит Української автокефальної церкви.

Після закінчення у 1900 р. Київської військово-фельдшерської школи Іван Огієнко працював у Київському військовому шпиталі. У 1909 р. закінчив Київський університет Св. Володимира. Працював учителем середньої комерційної школи та державної гімназії в Києві. 1911 р. зарахований професорським стипендіатом університету Св. Володимира. У 1915–1917 рр. – приват-доцент університету, а у 1917 р. як член Центральної ради новоствореного Міністерства освіти виступив з ініціативою про заснування Українського народного університету в Києві. У 1918 р. виступив засновником і став першим ректором Кам’янець-Подільського державного українського університету. Іван Огієнко брав активну участь у діяльності Товариства «Просвіта», друкувався в газетах «Громадська думка», «Рада». Загалом Іван Іванович створив понад 1000 праць із різних галузей знань, серед яких – енциклопедичні «Історія української культури», «Українська церква», «Історія української літературної мови», «Дохристиянські вірування українського народу». Іван Огієнко також автор «Десяти мовних заповідей свідомого громадянина».

5 січня 1919 р. Івана Огієнка призначено міністром народної освіти УНР, яке він очолював по 9 квітня 1919 р. 15 вересня 1919 р. був призначений міністром культів. Відтоді він причетний до всіх релігійних процесів, що відбувалися на теренах України. Міністр закликав священиків виголошувати проповіді, проводити служби, читання та співи лише рідною мовою. Від 16 листопада 1919 р., після від’їзду Директорії УНР з Кам’янця-Подільського, Іван Огієнко став головноуповноваженим уряду.

Захоплення Кам’янця-Подільського більшовицькими військами 16 листопада 1920 р. змусило Івана Івановича емігрувати до Польщі. У 1921 р. він був членом Ради Республіки, а до 1924 р. – міністром в уряді у справах віровизнання уряду УНР в екзилі. Протягом 1926–1932 рр. працював професором церковнослов’янської мови на Студіумі православного богослов’я Варшавського університету.

У 1937 р. Івана Огієнка спіткало особисте горе – померла дружина Домініка Данилівна. 6 жовтня 1940 р. він звернувся з прощальною промовою до тих, хто знав його як професора. Духовне наречення майбутнього митрополита відбулося 9 жовтня 1940 р. у Яблочинському Свято-Онуфріївському монастирі.

19 жовтня 1940 р. на Холмському Соборі українських православних єпископів відбувся урочистий акт наречення архімандрита Іларіона єпископом Холмським і Підляським. 16 березня 1944 р. Іларіона підвищили до сану Митрополита Холмського і Підляського.

Під час Другої світової війни Митрополит Іларіон  покидає Польщу, якийсь час живе й працює в Швейцарії, а у вересні 1947 емігрує до Канади, де служить у парафії Св.  Покрови у Вінніпезі. 8 серпня 1951 р. на Надзвичайному Соборі у Вінніпезі він був обраний предстоятелем Української Греко-Православної Церкви у Канаді і митрополитом Вінніпегу. У Канаді Митрополит Іларіон невпізнанно змінив на краще богословську освіту для православних українців, перетворив богословський факультет Манітобського університету на Колегію ім. Св. апостола Андрія.

У квітні 1960 р. під проводом Митрополита Іларіона відбувся відбувся Акт Духовної Злуки всіх трьох українських православних церков: Української Греко-Православної Церкви Канади, Української Православної Церкви в США та Української Православної Церкви в Екзилі (з центром у Західній Німеччині).

Справою усього свого життя Митрополит Іларіон вважав канонічний переклад Біблії на українську мову. 12 червня 1962 року його мрія стала реальністю: у Лондоні було видано повний фундаментальний том «Біблії або книг Св. Письма старого і Нового Заповіту» на 1529 сторінках.

До ювілею Митрополита Іларіона (Івана Огієнка) пропонуємо добірку фотодокументів, що зберігається у фондах Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного та відтворюють життєвий шлях видатного українця.

Copyright © 2021 Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г.С. Пшеничного.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International