ІВАН КОЧЕРГА: ЛІТЕРАТУРНИЙ КЛАСИК І РУЙНІВНИК СТЕРЕОТИПІВ (ДО 140-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПИСЬМЕННИКА)

6 жовтня виповнюється 140 років від народження українського драматурга, перекладача Івана Антоновича Кочерги. Його історичні драми «Алмазне жорно», «Свіччине весілля», «Ярослав Мудрий» стали класикою української літератури і драматургії ХХ ст. Твори письменника не втратили своєї актуальності і в нинішньому столітті. Цитати з його драм активно і часто вживаються, перекочувавши у фольклор і загубивши авторство. Яскраві, неординарні, сильні і волелюбні герої Кочерги майже століття продовжують хвилювати, захоплювати, викликати співпереживання, спонукати до дій і роздумів.

Життя і творчість Івана Антоновича Кочерги – це суцільний злам шаблону і руйнування різних стереотипів, від вікових і соціальних до професійних. У його долі поєднувалися, здавалося б, непоєднувані речі. Так, письменник був великим знавцем театру, поетом і романтиком за творчою манерою і водночас висококласним юристом, ерудитом, знавцем давнього права, сумлінним державним службовцем, який отримав не одну урядову відзнаку, і активним та продуктивним театральним критиком. Іван Кочерга написав першу власну п’єсу вже далеко за тридцять, а визнання здобув біля п’ятдесяти. Незважаючи на, м’яко кажучи, невеликий сценічний успіх і резонанс своїх перших творів, продовжував наполегливо писати в шухляду, раз по раз вдаючись до творчих експериментів та вдосконалюючи свою майстерність. Не кожен митець може похвалитися такою творчою жанровою палітрою: віршовані трагедії, драми, водевілі, гротески, дитячі п’єси, драматичні картинки-одноактівки і т.д.

Будучи вже сформованим митцем, який має певні здобутки, Іваном Кочергіним, письменник переосмислює навколишній світ і себе в ньому і стає українським драматургом Іваном Кочергою.

В умовах тотального національного знеособлення і культивування історичного безпам’ятства Іван Кочерга наважується писати твори, сповнені глибоких символічних узагальнень, котрі б спонукали читача і глядача до осягнення мудрості минулих віків. На фоні ідеологічної плакатності, яка була мейнстрімом у мистецтві 1930–1950-х рр., ризикував будувати твори за іншими законами, у них була і парадоксальність, і фантазія, і грайливість, а герої від середньовічного ремісника, великого князя до «офіційно визнаного» генія Тараса Шевченка поставали живими людьми, з сумнівами, невдачами, прагненнями, мріями, героїчними вчинками і болючими роздумами. І це тримало і зберігало той невидимий зв’язок між минулим і сучасним, історією і сьогоденням.

Біографії і творчості митця присвячена значна кількість публікацій, але інтерес цей не вичерпується, і кожне нове покоління, як дослідників, так і звичайних читачів потрапляє в силове поле творчості Івана Кочерги і продовжує відкривати щось нове.

Документальне зібрання ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного може також стати у нагоді широкому колу зацікавлених цією проблематикою. Масив документів, присвячених письменнику, кількісно невеликий (до 40 од. обл.), але цікавий і різноплановий. Серед фотодокументів (30 одиниць обліку) можна виділити дві групи: 1) портретні світлини письменника і групові знімки за його участю. Документи датуються 1920–1950 рр. і висвітлюють житомирський та київський періоди життя письменника; 2) фотодокументи 1950–1990 рр., що фіксують історію постановок драматичних творів Івана Кочерги на сценах українських театрів.

Чотири кінодокументи зберігають візуально-звуковий образ письменника та представляють способи увіковічення його пам’яті в другій половині ХХ ст. У сюжеті з кіножурналу «Радянська Україна» № 3 за 1945 р. (арх. № 199) показано Івана Кочергу в президії урочистого вечора, присвяченого 150-річчю від дня народження О. С. Грибоєдова. У фільмі «Другий з’їзд письменників України» (1948 р., арх. № 568) письменник представлений як учасник письменницького з’їзду. Документальна стрічка режисера В. Сперкача «Іван Кочерга» (1975 р, арх. № 5300) є своєрідним портретним нарисом про письменника, містить численні фотознімки, хронікальні кадри, зафільмовані фрагменти спектаклів, натурну зйомку місць, пов’язаних із життям та творчістю митця. Сюжет Республіканської студії телебачення (1981 р., арх. № 8318) присвячений урочистому мітингу з нагоди 100-річчя від дня народження І. А. Кочерги у м. Житомирі.

Архівна фонотека містить шість аудіозаписів радіовистав та монтажів вистав драматичних творів І. А. Кочерги. Серед них: монтаж вистави Київського українського драматичного театру імені Івана Франка «Свіччине весілля» (од. обл. 2506, од. зб. 1114–1123, 1955 р.), монтаж вистави Київського ТЮГу імені Ленінського комсомолу «Чорний вальс» (од. обл. 4096, од. зб. 18655–1868, 1957 р.), монтаж вистави «Ярослав Мудрий» Запорізького обласного українського музично-драматичного театру імені М. О. Щорса (од. обл. 14445, од. зб. 5374–5376, 1961 р.); монтаж вистави «Нічна тривога» Житомирського музично-драматичного театру (од. обл. 14840, од. зб. 5450–5451, 1971 р.); радіовистави «Майстри часу» (од. обл. 10435, од. зб. 5750–5751, 1965 р.), «Пророк» (од. обл. 37680 од. зб. 16566–16568, 1988 р.) у виконанні акторів київських театрів. Ці фонодокументи допомагають дослідити особливості сценічного і радіосценічного втілення творчості драматурга.

Аудіовізуальні документи із колекції ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, присвячені життю і творчості І. А. Кочерги, мають важливий інформаційний потенціал, можуть бути використані для організації документальних виставок, створення телепередач, проведення культурно-мистецьких та навчально-виховних заходів.

Також пропонуємо вашій увазі добірку світлин із колекції архіву.

Підготувала завідувач сектору публікації документів Л. Г. Касян

Copyright © 2021 Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г.С. Пшеничного.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International