До 160-річчя від дня народження Шолом-Алейхема

“Замість Парижа і Берліна я б жив у Києві”
(Шолом-Алейхем)

“Мир вам” – Шолом-Алейхем – так назвався Соломон Наумович Рабинович, класик єврейської літератури. Народився 2 березня 1859 р. в Переяславі і майже все життя прожив в Україні. За особливий тонкий гумор, майстерність образописання, вигадливі сюжети його вважали Марком Твеном на ідиш. Останній же, знявши капелюха, зізнався що мав би за честь бути американським Шолом-Алейхемом. Його поважали Л. Толстой, А. Чехов, В. Короленко, М. Горький… Мотивами і настроями його книжок надихався Марк Шагал. Багато років по тому ЮНЕСКО визначить найбільших письменників-гумористів світу: Марк Твен, А. Чехов, Б. Шоу, Шолом-Алейхем.

У різний час він пожив в різних українських містах, особливо любив Київ (у творах – незмінний Єгупець). Ще замолоду розваги заради пописував романтичні опуси і фельєтони на “єврейському жаргоні” – ідиш. Літературним дебютом 13-річного Соломона став збірник лайок мачухи. Та саме в Києві молодий бізнесмен-невдаха Рабинович вперше вийшов на професійну письменницьку колію і народився як автор, а вже на початку ХХ ст. набув широкої популярності повістями й оповіданнями переважно на ідиш – починання, рівне першості І. Котляревського у становленні сучасної української літератури. “Якось я приїхав до Києва у різних важливих справах і, втомившись за день, ліг спати, але не міг заснути. Піднявшись, сів до столу й написав, точніше, вилив душу у творі про свої дитячі роки, назвав його “Ножик”. Написане відправив до редакції і забув про нього”. Але оповідання з′явилося друком і було сприйняте дуже схвально. Відтоді Шолом-Алейхема пізнають за характерним стильовим “почерком” і семантично складним, тонким єврейським дотепом.

Тема України в його творчості, як і у житті, природно, наскрізна. Сусідство обох народів, спілкування з представниками всіх соціальних прошарків так само, як і з культурною елітою, зокрема, Михайлом Коцюбинським, Миколою Лисенком тощо, надавало місцевого колориту і визначало її контекстуальне історичне тло. Недаремно шолом-алейхемівська Йокнапатофа – Єгупець – так очевидно переплетена з єгипетським єврейським мотивом гонінь й безпритульності. Вічно повторювана історія вкотре робить кола і на цій землі. Українською стала вона і в одному з його найвідоміших творів – повісті “Тев’є-молочник”.

Сам же Шолом-Алейхем був схожим на багатьох своїх героїв: вони постійно прямують за мрією, нехай незначною, а просто необхідною для виживання, і ніколи її не втілюють. Але…“Знаєте що?.. Давайте поговоримо про веселе. Що там чути про холеру в Одесі?”, бо таки “Треба жити, навіть якщо це вбиває”. Отак і жив: брався за все, втрачав спадки, запроваджував нові проекти й успішно їх провалював, писав і майстерно читав зі сцени, вражаючи артистизмом Європу й Америку. До США емігрував під кінець, зовсім хворий. Матеріально стало ще важче, однак встиг завершити своїх найвідоміших “Тев’є-молочника”, “Менахема Мейдла”, “Хлопчика Мотла”.

Загалом майстер написав десять романів, двадцять п’єс, сотні повістей та оповідань, чимало статей. Їх видано 63-ма мовами світу, з′явилися повсюдні театральні постановки, у 1964 р. – за мотивам “Тевье-молочника” мюзикл “Скрипаль на даху”. Саме цю річ давали в США 3242 рази — в той час рекорд на Бродвеї. Згодом повість стала основою для блискучої п′єси Г. Горіна “Поминальна молитва”. Поставлена в Ленкомі, інших театрах і на телебаченні, вона показала різних, по-своєму пронизливо точних Тев′є — Евгенія Леонова й Михайла Ульянова в Москві, Богдана Ступку в Києві, Августа Мілованова в Мінську. Задовго до версії Г. Горіна, в Державному Єврейському театрі, цей образ втілив незабутній Соломон Михоелс. Українського ж Тев′є слід згадати окремо. Вистава Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка за українським перекладом п’єси Г. Горіна М. Зарудним впродовж двох десятиліть проходила з незмінними аншлагами, а виконавця головної ролі Богдана Ступку онука письменника Белл Кауфман назвала “найкращим Тев’є всіх часів”. Таке ж визнання він отримав і в прискіпливій цеховій спільноті, і від Г. Горіна та М. Захарова. Ця роль принесла “артистові всесвіту” (за визначенням Є. Євтушенка) Шевченківську премію, широке міжнародне визнання та орден-титул “живої легенди”.

У фондах ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного зберігається колекція аудіовізуальних документів, пов′язаних з постаттю Шолом-Алейхема. Понад 30 з них –портретні й родинні фото, зображення пам′ятних місць, а також сценічних версій його художніх образів колективами різних українських театрів. Винятковим можна назвати аудіозапис вистави за сценарієм Г. Горіна в постановці С. Данченка “Тев′є-Тевель” (од. обл. 38458).

На надгробку Шолом-Алейхема написано його ж словами: “Тут лежить людина, котра присвятила життя тому, щоб сміялися інші. Сама ж, коли вони сміялися, крадькома плакала”. До вашої уваги сторінки життя Шолом-Алейхема і його вічних літературних дітей.

[masterslider id="81"]

Од.обл.38458. “Тев′є-Тевель”, радіокомпозиція Київського українського драматичного театру ім. І.Франка. сл.Шолом-Алейхема, автор п′єси Г.Горін. Виконують артисти Київського українського драматичного театру ім. І.Франка.

Copyright © 2021 Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г.С. Пшеничного.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International