TsDKFFA logo

Центральний державний кінофотофоноархів України
імені Г. С. Пшеничного - виставки on-line

 Головна  |  Про архів  |  Контакти |  Вакансії  |  Анонси | Мапа сайту 

“Цей безтурботний, сонячний жанр!”
(огляд аудіовізуальних документів до Всесвітнього дня театру)



Мистецтво театру представлене різними видами і жанрами. Серед цього різноманіття, цілком справедливо, оперета (франц. opеrette, букв. – маленька опера) вважається найбільш іскристим, безтурботним, легким і життєрадісним.

У XVII ст. оперетою називали маленькі святкові вистави, невеликі вступи до великих театральних видовищ, а у XVIII ст. – короткі варіанти комічної опери.

Як самостійний жанр, в основі якого інструментальна й вокальна музика, танець, балет, власне естрадні елементи становлять взаємозв’язане, нероздільне ціле, а музично-вокальні й хореографічні номери – засобом розвитку дії, розкриття ідеї твору, а не лише “настроєвими вставками”, виник у 1850-х рр. у Франції. Його творцями й основоположниками були композитори і власники популярних паризьких театрів “Фолі-Нувель” та “Буфф-Паризьєн” Ф. Ерве і Ж. Оффенбах. З цього часу оперета тріумфально крокує Європою, з’являються твори французів Ш. Лекока, Р. Планкета, Е. Одрана, британця А. Саллівена, австрійців Й. Штрауса, Ф. Зуппе, К. Міллекера, К. Целлера, наприкінці століття починають творити представники “нововіденської оперети” Ф. Легар та І. Кальман, вносячи в її музичну канву шарм угорських народних мелодій. На початку ХХ ст. продовжують і розвивають традиції віденської оперети М. Стрельников та І. Дунаєвський. Свої сили в “легкому” жанрі пробують і творці “серйозної” музики О. Бородін, Д. Шостакович.

У другій половині 20-х рр. ХХ ст. внаслідок розвитку європейської й американської оперети розвивається схожий із нею новий музичний жанр – мюзикл, що об’єднує музичну комедію (musical cоmedy) і омузикалену п’єсу (musical play), часто побудовану на некомедійній основі. Першим класичним американським мюзиклом вважається “Плавучий театр” (“Show Boat”) Дж. Керна, 1927 р. світову славу здобули мюзикли Дж. Гершвіна, Р. Роджерса, К. Портера, Ф. Лоу, Л. Бернстайна, Е. Ллойд-Уеббера.

Попередниками жанру оперети в українській культурі були комічні опери С. Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм” 1863 р., М. Лисенка “Чорноморці” 1872 р. (лібрето М. Старицького за п’єсою Я. Кухаренка) та “Енеїда” 1910 р. (лібрето М. Садовського за поемою І. Котляревського).

1859 р. у Львові дев’ятнадцятирічний композитор, представник української сполонізованої шляхти Станіслав Дунецький, надихнутий і зачарований оперетою Ж. Оффенбаха “Орфей у пеклі”, представив публіці власний твір – оперету-буфф “Корілла” (лібрето польською мовою написав сам композитор). Вистава набула широкого розголосу як перша слов’янська оперета, хоча й не мала великого успіху через численні недоліки. Пізніше С. Дунецький напише оперету “Пажі королівни Марисеньки” за місцевими фольклорними мотивами, а 1866 р. оперету “Знада або Хохлик”.

Батьком української модернової оперети став уродженець села Балинці (тепер Снятинський район Івано-Франківської області), композитор, диригент, скрипаль та музичний педагог Ярослав Барнич. У 1930-ті рр. з’явилися його оперети “Дівча з Маслосоюзу”, “Шаріка”, “Пригода в Черчі”. Ярослав Барнич є автором однієї з найпопулярніших українських пісень – танго “Гуцулка Ксеня” з однойменної оперети.

Початок сценічної історії української оперети пов’язаний із Харковом. Художній керівник і головний режисер театру “Березіль” Лесь Курбас не раз зазначав, що оперета є хорошою мистецькою школою, бо ж вимагає від актора універсальності (майстерності перевтілення, чіткої дикції, добротного вокалу, хорошої гімнастичної підготовки й хореографічної вправності), тому було природним, що на березільській сцені, запрошений Курбасом, учень В. Мейєрхольда В. Інкижинов 1927 р. поставив оперету А. Саллівена “Мікадо”. До класики березільці підійшли, як завжди, творчо: опереточне дійство розгорнулося в сатирико-комедійному ключі, а первісний текст обріс злободенними інтермедіями й куплетами, які спеціально написали Майк Йогансен та Остап Вишня. 9 січня 1929 р. у “Березолі” відбулась прем’єра першого українського мюзикла “Алло на хвилі 477!” (режисер В.Скляренко). Вистава мала шалений успіх. Наступного театрального сезону М. Терещенко ставить в Одеському театрі Революції мюзикл за п’єсою Вейтінґа і Вальдо “Дорога вогню”.

15 липня 1929 р. у Харкові відкривається перший в Україні театр оперети – Перша державна українська музична комедія. Творчим кістяком нового колективу стали учні Леся Курбаса Борис Балабан (художній керівник) та Януарій Бортник (режисер), головний диригент – Богдан Крижанівський, лібретист – письменник Остап Вишня, композитор та диригент – Олексій Рябов. Перший театральний сезон розпочався 1 листопада прем’єрою “осучасненої” оперети Жака Оффенбаха “Орфей у пеклі”.

Крім класики, тут було написано й поставлено понад шістдесят нових творів, серед них – “Весілля в Малинівці”, “Сорочинський ярмарок”, “Майська ніч”. Митці пропонували сміливі знахідки і цікаві відкриття у жанрі оперети, намагалися долати зростаючі ідеологічні вказівки та кліше.

1934 р. у Києві в приміщенні колишнього Троїцького народного дому (Народний будинок Київського товариства грамотності, а у 1907–1917 рр. – театр М. К. Садовського) на розі вулиць Великої Васильківської та Жилянської (сучасна адреса – вул. Велика Васильківська, 53) відкрито Державний театр музичної комедії УРСР. В 1966 році театр переіменовано в Київський державний театр оперети, в 2004 р. він отримав статус академічного, а у 2009 р. – національного. Прем’єрними виставами стали “Летюча миша” Й. Штрауса та “Продавець птахів” К. Целлера.

1946 р. було створено (третій в Україні) Львівський театр музичної комедії, який 1953 р. перевели до Одеси. З 1994 р. Одеському театру музичної комедії було присвоєно ім’я його довголітнього прем’єра, художнього керівника і директора, народного артиста СРСР Михайла Водяного. Актор запам’ятався й полюбився глядачам не лише своїми численними неперевершеними театральними роботами, серед яких Тев’є-молочник у мюзиклі Дж. Бока “Скрипаль на даху”, Альфред Дуліттл у “Моїй прекрасній леді” Ф. Лоу, Мішка Япончик у “На світанку” О. Сандлера, Санчо Панса в “Людині з Ламанчі” М. Лі, але й незабутніми кінообразми у музичних стрічках “Біла акація” 1957 р. (Яшка Наконечников “Буксир”), “Весілля в Малинівці” 1967 р. (ад’ютант Попандопуло), “Дванадцять стільців” 1976 р. (репортер газети “Станок” Персицький).

Сьогодні споріднені жанри музичного театру – оперета, мюзикл, водевіль, музична казка йдуть на сцені не лише “профільних” театрів музичної комедії, а й активно входять до репертуару столичних та обласних музично-драматичних театрів, театрів опери та балету й юного глядача.

Зупинити миті вічного й водночас надзвичайно мінливого мистецтва театру, зафіксувати й зберегти для нащадків вітчизняну й світову “театральну” історію допомагають аудіовізуальні документи. Колекція ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного містить понад 415 одиниць обліку аудіовізуальних документів, присвячених мистецтву оперети, серед яких найбільш чисельною групою (245 од. обл.) є фонодокументи. Це – трансляційні аудіозаписи оперет, наприклад, оперети І. Кальмана “Маріца” у постановці Київського театру оперети (1962 р., од. обл. М-7958), монтаж оперет (радіопостановки), наприклад, “Циганське кохання” Ф. Легара у виконанні артистів московських театрів, хору та оркестру Всесоюзного радіо (1955 р., од. обл. 20098), окремі дії, сцени з оперет, арії, аріозо, дуети, пісні, увертюри та ін.

Найбільш раннім фонодокументом є аудіозапис дуету з оперети Ф. Легара “Граф Люксембург” (1937 р.) у виконанні К. М. Новикової та М. А. Качалова в супроводі оркестру Великого театру СРСР (од. обл. 21415).

Жанр оперети в архівній фонотеці представлений творами Ж. Оффенбаха, Ф. Ерве, Ш. Лекока, Р. Планкета, Ф. Легара, І. Кальмана, Й. Штрауса, Ф. Зуппе, К. Міллекера, К. Целлера, В. Колло, Д. Модуньо, О. Харбаха, О. Віцце, Ж. Жільбера, В. Якобі, Р. Фримля, М. Крауса, П. Абрахама, Я. Єжика, К. Лістова, Н. Досталя, І. Дунаєвського. Зберігаються також аудіозаписи з мюзиклів Ф. Лоу “Моя прекрасна леді”, Е. Ллойд-Уеббера “Коти”, Дж. Бока “Скрипаль на даху”, Н. Коуарда “Гіркота й солодощі”, Х. Брауна “Поцілунок бандита”, Р. Роджерса “Звуки музики”, Дж. Гершвіна “Божевільна дівчина”, Л. Бернстайна “Вестсайдська історія”.

Фонограми доносять до сучасного слухача вокальну віртуозність й акторську майстерність вітчизняних і зарубіжних виконавців: М. Водяного, А. Маковецької, О. Камінської, М. Дьоміної, Д. Петриненко, Ф. Мустафаєва, В. Степової, О. Трофимчука, Т. Тимошко-Горюшко, Г. Горюшка, В. Чемени, І. Зябченко, Т. Гагаріної, Н. Петренко-Матвійчук, М. Липінської, Н. Казанцевої, Г. Отса, М. Кінга, С. Холлоуейя, Дж. Ендрюс та ін.

Серед двадцяти кінонодокументів, присвячених опереті, – фільм-концерт за участю акторів Київського театру оперети “Це оперета” (1979 р., “Укртелефільм”, режисер Ю. Янкевич, од. обл. 7785), сюжети із кіножурналів “Радянська Україна” та окремі телесюжети Республіканської студії телебачення, що зафіксували:

1) фрагменти прем’єрних вистав та відкриття театрального сезону (“Весілля в Малинівці”, 1966 р., од. обл. 3593; “Дівчина і море”, 1966 р., од. обл. 3558; “Одружуйся, Нануце”, 1980 р., од. обл. 8075; “Сорочинський ярмарок”, 1988 р., од. обл. 10448; “Собор Паризької Богоматері”, 1989 р., од. обл. 10795; “Циганський барон”, 1989 р., од. обл. 10785 та ін.);

2) репетиції спектаклів (наприклад, репетицію оперети О. Сандлера “На світанку» 1965 р. у Київському театрі музичної комедії, на якій присутній автор музики; генеральну репетицію оперети “Гончарський бал” 1973 р. за участі акторів Г. Горюшка, Л. Запорожцевої, Т. Тимошко;

3) інтерв’ю з творцями вистав: акторами, композиторами, режисерами, диригентами, глядачами (од. обл. 9410, 11095, 9585, 10417, 7029, 8795 та ін.). Найбільш раннім кінодокументом в архівному зібранні є сюжет із кіножурналу “Радянська Україна” № 12–13 за травень 1944 р. із фрагментом вистави “Сорочинський ярмарок” Київського театру музичної комедії, який нещодавно повернувся з евакуації (од. обл. 156).

Близько 150 фотодокументів висвітлюють історію постановки оперет як у столичному театрі оперети, Одеському та Харківському театрах музичної комедії, так і в обласних музично-драматичних театрах. Світлини відтворюють фрагменти з вистав, особливості сценографії, моменти репетицій, своєрідність костюмів, портрети майстрів сцени (актори в образі персонажів і поза сценою).

До уваги користувачів представляємо добірку фотодокументів, присвячену опереті, та аудіозаписи з фрагментами класичних оперет у виконанні вітчизняних і зарубіжних митців.



Перелік фонодокументів

Вальс із оперети П. Абрахама “Бал в Савойї”, 1945 р. Виконують н. а. РРФСР Н. Казанцева та симфонічний оркестр під керуванням н. а. РРФСР А. І. Орлова

Тріо Харона, Аліси та Рауля з оперети Ж. Оффенбаха “Паризьке життя”, 1955 р. Виконують солісти Київського державного театру музичної комедії, заслужені артисти УРСР К. Мамикіна, Б. Хенкін, Л. Пресман у супроводі оркестру, диригент – О. П. Рябов

Вихідна арія Містера Ікса з оперети І. Кальмана “Принцеса цирку”, 1972 р. Виконує н.а. СРСР Г. Отс у супроводі естрадно-симфонічного оркестру Всесоюзного радіо і Центрального телебачення, художній керівник і головний диригент – н.а. СРСР Ю. В. Силантьєв

Увертюра до оперети І. Кальмана “Сільва”, 1980 р. Виконує оркестр Київського державного театру оперети, диригент – заслужений діяч мистецтв УРСР Є. В. Дущенко

Тост князя Орловського з оперети Й. Штрауса “Летюча миша”, 1983 р. Виконує н.а. УРСР Ф. Мустафаєв у супроводі естрадно-симфонічного оркестру Держтелерадіо УРСР, диригент – н.а. УРСР Р. О. Бабич

“Карамболіна”, пісня Нінон з другої дії оперети І. Кальмана “Фіалка Монмартра”, 1990 р. Виконує н.а. УРСР В. Степова у супроводі естрадно-симфонічного оркестру Укртелерадіо, диригент – н.а. УРСР Р. О. Бабич



Перелік фотодокументів


1.Солісти Харківського державного театру музичної комедії в третьому акті оперети Ж. Оффенбаха “Орфей у пеклі”. У ролі Плутона – М. Донець, Стікс – О. Уманець, Юпітер – Ф. Радчук, Евридика – В. Новинська. м. Харків, 1929 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 2-5117
2.Артисти Київського театру музичної комедії перед виходом на сцену: справа наліво – артист В. М. Козаков, костюмер П. Д. Рибкіна, артисти А. Д. Каменотрус, П. Г. Кучеренко, Є. М. Олексієнко. Київ, грудень 1943 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 2-67779
3. Будівля Київського театру музичної комедії по вул. Великій Васильківській. Червень 1946 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-847
4. Масова сцена з оперети Й. Штрауса “Летюча миша” у виконанні акторів Київського театру музичної комедії. 3 березня 1948 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-51163
5.Артист Київського театру музичної комедії Л. Пресман у ролі Айзенштейна в опереті Й. Штрауса “Летюча миша”. 3 березня 1948 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-51153
6. Виступ бригади артистів Київського театру музичної комедії перед працівниками будівництва газопроводу “Дашава – Київ” на дільниці Вчорайшанського району Житомирської області. 1948 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-22407
7. Сцена з музичної комедії “За двома зайцями” у виконанні артистів Київського театру музичної комедії (композитор – В. П. Рождественський). 18 жовтня 1954 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-51348
8. Сцена з третього акта оперети угорського композитора Отто Вінце “Боці-боці-тарка” (“Весільне теля”) у постановці Київського театру музичної комедії. 1955 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 2-52181
9. Сцена з оперети В. Лукашова “Володимирська гірка” у виконанні артистів Київського театру музичної комедії. Таня – Г. Власова, Фаїна Олександрівна – В. Новинська, Митя – Д. Шевцов. Листопад 1961 р
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 2-74782
10. Сцена з оперети І. Дунаєвського “Біла акація” у виконанні артистів Київського театру музичної комедії. Льоша – П. Панаев, Саша – Я. Медведєв, Катя – Н. Ляпіна. Листопад 1961 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 2-74778
11. Рекламні щити Київського театру музичної комедії по вул. Хрещатик. 25 жовтня 1962 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-82431
12. Сцена з оперети О. П. Рябова “Майська ніч” у виконанні артистів Київського театру музичної комедії. У ролі Галі – Л. Г. Запорожцева. 1964 – 1968 рр.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-130297
13. Сцена з оперети А. Д. Філіпенка “Сто перша дружина султана” у постановці Київського театру оперети. 4 травня 1972 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 2-119634
14. Сцена з оперети Й. Штрауса “Циганський барон” у постановці Київського театру оперети. Стефан – В. М. Павленко, Мірабелла – Т. М. Тимошко. 20 березня 1974 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-136996
15. Народний артист СРСР, соліст Одеського театру музичної комедії М. Г. Водяной (у центрі) спілкується з молодими колегами, артистами Одеського театру музичної комедії (зліва направо) Ю. Дорожняком, Г. Жадушкіною, В. Фроловою, В. Барда-Скляренком. м. Одеса, 21 грудня 1976 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 2-141900
16. Сцена з оперети І. Кальмана “Сільва” у постановці Київського театру оперети. Липень 1980 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-144409
17.Артист Житомирського українського музично-драматичного театру, заслужений артист УРСР В. Нестеренко в ролі Попандопуло в опереті О. П. Рябова “Весілля в Малинівці”. 1983 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. С-148
18. Сцена з оперети І. Кальмана “Баядера” у постановці Івано-Франківського українського музично-драматичного театру. Квітень 1995 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-219137