TsDKFFA logo

Центральний державний кінофотофоноархів України
імені Г. С. Пшеничного

 Головна  |  Про архів  |  Контакти |  Вакансії  |  Анонси | Мапа сайту 

Голос, який долає кордони
(до 90-річчя Дмитра Гнатюка)

28 березня 2015 року виповнюється 90 років Дмитрові Михайловичу Гнатюку – видатному українському оперному співаку (баритон), режисерові й педагогу, справді народному артисту України, Герою України. Остап у “Тарасі Бульбі” й Микола у “Наталці-Полтавці” М. Лисенка, Петруччіо у “Приборкуванні норовливої” В. Шебаліна, Мазепа, Онєгін у одноіменних операх П. Чайковського, Демон у “Демоні” А. Рубінштейна, Фігаро у “Севільському цирульнику“ Дж. Россіні, Ріголетто в одноіменній опері Д. Верді – лише низка заспіваного й зіграного. Жанрово-стильовий діапазон надзвичайно широкий, а вокальні параметри характеризують сильний, рівний у всіх регістрах, гнучкий у відтінках голос із бездоганною технікою співу, дикції, акторської гри. Саме для нього написано багато класичних творів, записаних до народного репертуару, впізнаваних і улюблених: пісні “Два кольори”, “Мій Київ” “Ясени”, “Очі волошкові”, “Цвітуть осінні тихі небеса”, “Пісня про рушник”, “Марічка” тощо.

Дмитрові Гнатюку випало жити й творити у чи не найбільш насичений і найважчий відрізок історії ХХ ст. Вона склала чималий архів-зведення карколомних, часто трагічних подій. А йому, попри гострі й небезпечні повороти, одначе, вдавалося уникнути невитребуваності багатьох колег і співвітчизників. Можливо, просто через сприятливий збіг обставин, але часом сила мистецтва набувала майже матеріального виміру і раз по раз натовпи й тирани пасували перед неозброєною харизмою Артиста, розступалися кордони – просторові, часові, ідеологічні. Зазвичай нові обставини формують новий почт, а Д. Гнатюку довелося пройти і повз Й. Сталіна, Мао Цзедуна, К. Фурцеву, Л. Брежнєва, М. Горбачова, дружити з М. Хрущовим і В. Щербицьким, співати дуетом з маршалом К. Ворошиловим, перед племенем туарегів у далекій Африці, у розкішних концертних залах і на шиферному заводі. А натомість частенько почути від новонавернених шанувальників неочікуване: “Давай поговорим по-украински…” Більше того, йому вдавалося створити власний простір мистецьких упободань й безкарно популяризувати українську пісенну класику, частина з якої була під забороною (твори К. Стеценка, М. Леонтовича). Він давав концерти в Києві, Москві, на Уралі, гастролював усіма континентами, записав понад 15 грамплатівок, 6 компакт-дисків. Всього у концертному репертуарі Дмитра Михайловича понад 85 творів національної та світової класики — від буковинця Сидора Воробкевича до австрійця Йозефа Гайдна. Крім того, він є режисером-постановником понад 20-ти вистав: “Князь Ігор” О. Бородіна, “Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського, “Золотий обруч” Б. Лятошинського, “Мазепа” П. Чайковського, “Війна і мир” С. Прокоф'єва, “Севільський цирюльник” Дж. Россіні. З 1988 р. – головний режисер Національної опери України ім. Т. Шевченка, а тепер – викладач Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського.

Д. Гнатюк завжди був активним громадянином: не раз обирався депутатом Верховної Ради СРСР, а згодом Верховної Ради України, посідав місце заступника голови Комітету Верховної Ради з питань культури та духовності, відкрито висловлювався і 2004, і 2014.

Усі ці іпостасі, зважаючи на публічність постаті Д. Гнатюка, певна річ, знаходили відбиток у фотодокументах. Подаємо добірку з фондів ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, яка по-новому розкриє й актуалізує образ артиста і людини, що нерідко на віддалі часу вже у статусі легенди сприймається шаблонно. Тематично поділ світлин відповідає окресленим вище його соціальним ролям людини і митця. Бачимо яскраві сценічні перевтілення – сам Гнатюк дуже влучно означив (вгадав) особливу візуальність свого таланту, сполучивши її з домінантною партією голосу: “Вокальним мистецтвом можна розкрити образ, неначе портрет намалювати”. Тут варто згадати й давню залюбленість співака у живопис: “Небайдужий також до Левченка. Коли дивишся на його полотна, здається, наче сам перебуваєш там, у зображеному на них світі. А як тонко він передає душевний стан своїх персонажів, яка багата кольорова гама! Наче й сонця нема, а обличчя хлопчика світиться…” Так само світиться сам артист у ролі князя Ігора чи Абессалома, чи у творчому процесі репетицій, або в майстерні художника, обмірковуючи ідеї нової постановки, народжуючи в собі нового персонажа, – зовні і зсередини. Фотографія оприявнює особливу рису Дмитра Гнатюка, природно сприйману й належно поціновану глядачем на сцені, – талановите акторство, не приховане від об’єктиву і поза нею. Він наче ніколи не виходить з образу. Так, бачимо несвідоме, але таке органічне позування під час неофіційних зустрічей, на засіданнях політичних і громадських, у “ролі” депутата Верховної Ради, представника культурної еліти, ну і, безумовно, на портретних знімках. Цей “роман” з камерою стає помітним тільки в контексті зафіксованих і зібраних разом фотосвідчень. Тож можемо додати артистичність саме до особистісних характеристик співака радше, ніж професійних. Пропонуємо всім зацікавленим звернутися до нашого архіву для нових досліджень і відкриттів.




1. Народний артист СРСР, професор Київської консерваторії ім. П. І. Чайковського І. С. Паторжинський проводить заняття з вокалу зі студентами вокального факультету Н. Поповою і Д. Гнатюком. Київ, 1950 р.
Автор зйомки М. Козловський, од.обл. 2-055867
2. Народний артист УРСР Д. М. Гнатюк – соліст Державного театру опери й балету УРСР ім. Т. Г. Шевченка. 1950-і рр.
од.обл. 0-183627
3. Народний артист СРСР Д. М. Гнатюк (2-й праворуч) під час бесіди з відвідувачами музею с. Ксаверівка Гребінківського району Київської області. 1960 р.
Автор зйомки Я. Б. Давидзон, од.обл. 0-209221
4. Група артистів Державного театру опери й балету УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Зліва направо (сидять): народний артист УРСР М. П. Степанович, народна артистка УРСР Н. І. Гончаренко, народний артист СРСР Д. М. Гнатюк; (стоять) народна артистка УРСР Л. Д. Лобанова, заслужена артистка УРСР Г. С. Шоліна. Київ, 20 березня 1960 р.
од.обл. 0-162248
5. Д. М. Гнатюк – народний артист СРСР, соліст Державного театру опери й балету УРСР ім. Т. Г. Шевченка. 17 лютого 1967 р.
Автор зйомки Є. І. Малишевський, од.обл. 2-135453
6. Д. М. Гнатюк – український співак і режисер, народний артист СРСР, соліст Державного театру опери й балету УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Київ, 1970 р.
Автор зйомки Л. О. Левіт, од.обл. 2-160187
7. Соліст Державного театру опери й балету УРСР ім. Т. Г. Шевченка, народний артист СРСР Д. М. Гнатюк (ліворуч) і народний художник СРСР Ф. Ф. Нірод обговорюють постановку опери О. П. Бородіна “Князь Ігор”. Київ, 1975 р.
Автор зйомки Ю. П. Мосенжник, од.обл. 0-213123
8. Соліст Державного театру опери й балету УРСР ім. Т. Г. Шевченка, народний артист СРСР Д. М. Гнатюк під час репетиції у ролі князя Ігоря з однойменної опери О. П. Бородіна. Київ, 1975 р.
Автор зйомки Ю. П. Мосенжник, од.обл. 0-213124
9. Народний артист СРСР, депутат Верховної Ради УРСР Д. М. Гнатюк під час прийому виборців. Київ, 1975 р.
Автор зйомки Ю. П. Мосенжник, од.обл. 0-213121
10. Народний артист СРСР Д. М. Гнатюк (у центрі) проводить репетицію опери І. І. Дзержинського “Тихий Дон” з артистами Державного театру опери й балету УРСР ім. Т. Г. Шевченка. 3-й ліворуч – народний артист СРСР А. Ю. Мокренко. Київ, 27 січня 1976 р.
Автор зйомки О. Т. Бормотов, од.обл. 0-157991
11. Народний артист СРСР Д. М. Гнатюк біля криниці в рідному с. Новосілка Кіцманського району Чернівецької області. Червень 1979 р.
Автор зйомки В. А. Репік, од.обл. 2-147706
12. Соліст Державного театру опери й балету УРСР ім. Т. Г. Шевченка, народний артист СРСР Д. М. Гнатюк під час розмови з учнями профтехучилищ м. Києва. 10 лютого 1980 р.
Автор зйомки О. Т. Бормотов, од.обл. 0-176113
13. Гості ІХ з’їзду письменників УРСР (зліва направо): народні артисти СРСР Д. М. Гнатюк, О. Я. Кусенко й архітектор І. М. Сєдак у залі засідань. Київ, 5 – 7 червня 1986 р.
Автор зйомки І. М. Яїцький, од.обл. 0-162665
14. Народний артист СРСР Д. М. Гнатюк (6-й ліворуч) у групі учасників урочистих зборів, присвячених Міжнародному дню театру. Зліва направо: А. Ю. Мокренко (2-й), Л. М. Кравчук (5-й), А. М. Роговцева (7-а), О. С. Танюк (8-й), Т. М. Стратієнко (9-а), Р. Г. Віктюк (11-й). Київ, березень 1993 р.
Автор зйомки Я. Б. Давидзон, од.обл. 0-196125