TsDKFFA logo

Центральний державний кінофотофоноархів України
імені Г. С. Пшеничного

 Головна  |  Про архів  |  Контакти |  Вакансії  |  Анонси | Мапа сайту 
 

Л.Г.Касян

Його доля – пісня
(До 80-річчя від дня народження А. Т. Авдієвського)

У континуумі української культури ХХ – ХХІ століття яскравою, багатогранною і навіть певною мірою символічною є постать Анатолія Авдієвського.

16 серпня видатному хормейстеру сучасності, композитору, педагогу, народному артисту України, лауреату Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, Герою України, майже півстолітньому беззмінному керівникові легендарного Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Верьовки виповнюється вісімдесят років.

Народився А. Т. Авдієвський у с. Федвар (тепер с. Підлісне) Знам’янського району Кіровоградської області, батьківщині видатного українського актора й режисера Гната Юри. Під час голодомору це село майже повністю вимерло. Батьки, ветеринарні лікарі, змогли виїхати в с. Цебрикове на Одещину, там і минули дитячі роки майбутнього митця.

З дитинства захоплював хлопця чарівний світ музики й народної пісні. Чудовий голос був у його батька, не маючи спеціальної музичної освіти, він так тонко відчував душу народної пісні, що його виконанню могли позаздрити і найвідоміші співаки. Найбільшою коштовністю в тяжкі повоєнні роки став для А. Авдієвського подарований дядьком акордеон. Саме по класу акордеону юнак вступив до Одеського музичного училища. Як згадує маестро, навчаючись в училищі, він прагнув опанувати гру на всіх можливих інструментах. Грав на сопілці й на скрипці. По закінченню музичного училища успішно вступив до Одеської консерваторії ім. А. Нежданової, навчався у видатних хорових диригентів і музичних педагогів К. Пігрова, Д. Загрецького.

У 1958 році зі щойно отриманим консерваторським дипломом А. Авдієвський приїздить до Житомира й стає засновником, художнім керівником і головним диригентом Житомирського, а згодом Поліського ансамблю пісні і танцю "Льонок". "Льонок" відразу заявив про себе як колектив, що має свій виконавський стиль і творчу манеру, а його молодий керівник, як митець із самобутнім, оригінальним, творчим обличчям. Основу репертуару складали вокально-хореографічні композиції та пісні Полісся.

Після сумнозвіснозвісної постанови про реорганізацію мистецьких колективів у 1963 році ліквідовують майже двадцять професійних гуртів, у цей список, незважаючи на популярність, перемоги на численних всеукраїнських і всесоюзних конкурсах, потрапив і "Льонок". Із творчого складу лишилося лише 36 осіб, в знак протесту А. Авдієвський відмовився працювати на руїнах ансамблю. Фактично став безробітним, підробляв, читаючи лекції в музичному училищі. В цей скрутний час Г. Г. Верьовка запрошує його приїхати до Києва і попрацювати в нього асистентом. Григорій Гурійович неодноразово бачив виступи "Льонка" на конкурсах та в концертних програмах, спостерігав за роботою хормейстера Авдієвського на репетиціях.

Матеріальні умови в столиці були дуже складні, доводилося навіть ночувати на дивані в кабінеті Г. Верьовки, але здійснилася давня мрія попрацювати з метром, зазирнути у творчу лабораторію Г. Верьовки. Було дуже багато творчих планів, але через чотири місяці за наполяганням міністерства культури А. Авдієвський змушений їхати до Черкас. У 1963 – 1966 рр. він – художній керівник і головний диригент Черкаського українського народного хору.

Черкаська сторінка стала важливою не тільки у творчому житті митця, а і в особистому. В танцювальній групі Черкаського хору А. Авдієвський зустрів свою "другу половинку", красуню-канівчанку Майю. Відтоді понад півстоліття в житті й творчості пліч-о-пліч. Майя Пантелеймонівна – помічник балетмейстера і керівник хореографічної студії при хорі ім. Г. Верьовки.

З 1966 р. А. Авдієвський очолює Державний український народний хор імені Г. Г. Верьовки, талановито продовжує справу свого великого попередника. Анатолій Тимофійович розширив творчий репертуарний діапазон колективу, створив десятки концертних програм, написав понад вісімдесят оригінальних авторських творів і обробок народних пісень та музично-хорових творів. Найбільш відомі роботи майстра: "Привітальна-хороводна", "Не громи в степах гудуть", "Над широким Дніпром"; обробки українських народних пісень "Колискова", "Павочка ходить", "Чуєш, брате мій", "Думи мої", "Діброва зелена", "Реве та стогне Дніпр широкий", "Взяв би я бандуру" та ін.

Свій величезний мистецький досвід майстер виклав у наукових працях, численних проектах щодо розвитку національної музичної освіти. А. Т. Авдієвський підготував сотні музично-педагогічних працівників. Педагогіка, за словами маестро, є його потребою. Свою педагогічну діяльність А. Т. Авдієвський розпочав у шістнадцять років, навчаючись у музичному училищі, паралельно працював вчителем співів у школі, не залишив педагогічну роботу і коли навчався в консерваторії. Вчителював у 58-й школі м. Одеси. Викладав у Київській консерваторії ім. П. І. Чайковського, Київському інституті культури. З 1980 р. – викладач, з 1986 р. – професор Київського педагогічного інституту, завідувач кафедри методики музичного виховання, співів та хорового диригування Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова. Нині А. Т. Авдієвський – академік, проректор-директор Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, голова Всеукраїнської національної музичної спілки; президент Українського національного музичного комітету Міжнародної музичної ради ЮНЕСКО.

У фондах Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного зберігається масив фотодокументів, які висвітлюють творчий шлях одного із найвизначніших фундаторів музичної культури України.

Пропонуємо увазі читачів добірку світлин із колекції архіву.


1. А. Т. Авдієвський – художній керівник Державного заслуженого українського народного хору ім. Г. Верьовки. 19 січня 1968 р.
од. обл. 2-135396
2. Артисти Державного заслуженого українського народного хору ім. Г. Верьовки на Київському вокзалі після повернення із гастрольної поїздки по Чехословацькій Соціалістичній Республіці. В центрі – художній керівник хору А. Т. Авдієвський. м. Київ, 11 липня, 1968 р.
од. обл. 0-120562
3. А. Т. Авдієвський – художній керівник Державного заслуженого українського народного хору ім. Г. Верьовки. 1968 р.
од. обл. 2-115506
4. А. Т. Авдієвський – художній керівник Державного заслуженого українського народного хору ім. Г. Верьовки. Київ, 1971 р.
од. обл. 0-107757
5. Виступ Державного заслуженого українського народного хору ім. Г. Верьовки під керуванням заслуженого діяча мистецтв УРСР А. Т. Авдієвського. Київ, грудень, 1973 р.
од. обл. 2-140074
6. А. Т. Авдієвський – художній керівник Державного заслуженого українського народного хору ім. Г. Верьовки, народний артист УРСР. Київ, 19 вересня, 1977 р.
од. обл. 0-168170
7. Художній керівник Державного заслуженого українського народного хору ім. Г. Верьовки, народний артист УРСР А. Т. Авдієвський з артистами хору. Київ, 21 грудня, 1978 р.
од. обл. 0-178931
8. Художній керівник Державного заслуженого українського народного хору ім. Г. Верьовки, народний артист УРСР А. Т. Авдієвський під час репетиції. Київ, 21 грудня, 1978 р.
од. обл. 0-179493
9. Учасники пленуму товариства "Україна" в перерві між засіданнями (зліва направо): народний артист УРСР В. Д. Кирейко, народна артистка СРСР. Н. М. Ужвій, народний артист СРСР Д. М. Гнатюк, народна артистка СРСР О. Я. Кусенко, народний артист УРСР А. Т. Авдієвський. Київ, 29 листопада, 1979 р.
од. обл. 0-144291
10. А. Т. Авдієвський – художній керівник Державного заслуженого українського народного хору ім. Г. Верьовки, народний артист СРСР, лауреат Державної премії СРСР. Київ, грудень, 1985 р.
од. обл. 2-151478
11. Виступ Державного заслуженого українського народного хору ім. Г. Верьовки в Музеї народної архітектури та побуту УРСР (перший зліва – художній керівник і головний диригент А. Т. Авдієвський). Київ, 1980-і рр.
од. обл. 0-234029