TsDKFFA logo

Центральний державний кінофотофоноархів України
імені Г. С. Пшеничного - публікації

 Головна  |  Про архів  |  Контакти |  Вакансії  |  Анонси | Мапа сайту 

ТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД ДО 125-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ П. Г. ТИЧИНИ


23 січня 2016 р. Павлу Григоровичу Тичині виповнюється 125 років. Сьогодні інтерес до П. Тичини не зменшується, бібліографічний перелік праць як вітчизняних, так і закордонних дослідників, присвячених митцеві, налічує не одну сотню позицій.

Павло Тичина належить до постатей, для яких Україна була найвищим пріоритетом, а праця задля неї, часто сізіфова, у радянські часи «заблокованості» української культури – найвищим моральним імперативом, який змушував переборювати інколи нездоланні внутрішні і зовнішні монблани і еверести.

У процесі поступового створення повної і цілісної біографії П. Г. Тичини, заповнення численних лакун важливе місце посідають аудіовізуальні документи. Вони є «міцними цеглинами» у реконструкції об’єктивного й багатогранного образу митця.

Масив аудіовізуальних джерел Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного, які так чи інакше стосуються постаті П. Г. Тичини, хронологічно окреслюється 1900-ми –1980-ми роками і налічує близько 445 документів. До нього входять фотодокументи (220 од. обл.), кінодокументи (182 од. обл.), фонодокументи (43 од. обл.).

Найбільш ранніми документами в архівному зібранні є фотознімки. Це фотопортрети Павла Тичини, студента Чернігівської духовної семінарії (1908-1909 рр.) та фото поета під час навчання у Київському комерційному інституті (1913-1914 рр.).

Фотодокументи зберігають інформацію про різні «часопросторові» періоди життя поета (чернігівський, київський (початку століття, довоєнний, післявоєнний), харківський), близьке, дружньо-приятельське, службове й офіційне оточення. Представлені дві категорії знімків: групові й портретні. Серед обох цих жанрових груп представлені як репортажні, так і постановочні фотографії, «сконструйовані» за нормами і канонами того часу. Фотодокументи зафіксували поета за творчою працею, з друзями, родиною, на різних ювілейних урочистостях, зустрічах з українською та зарубіжною творчою інтелігенцією, конференціях, засіданнях АН УРСР, зборах, книжкових виставках, письменницьких з’їздах України та СРСР, на урядових засіданнях та заходах, під час роботи Верховної Ради УРСР та СРСР. Особливо цікавими є знімки 1945–1948 рр., які детально відтворюють діяльність Павла Тичини на посаді спочатку наркома, а потім міністра освіти УРСР (1943–1948 рр.).

За змістовим наповненням кінодокументи (переважно сюжети із кіножурналу «Радянська Україна» та окремі кіносюжети вітчизняних кіностудій), присвячені П. Г. Тичині, поділяються на два види: ті, що містять прижиттєву зйомку поета, та кінодокументи меморіального характеру, які здебільшого фіксують способи і форми коммеморації митця.

У кінодокументах, основу яких становить прижиттєва зйомка П. Тичини, відбилась напружена і надзвичайно інтенсивна зовнішньо-подієва канва діяльності поета, його вимушено-добровільна соціальна заангажованість.

За характером діяльності П. Тичини прижиттєву кінохроніку можна поділити на три групи: 1) кіносюжети, присвячені громадсько-політичній, державницькій діяльності поета; 2) фіксація культурно-громадської, наукової діяльності; 3) кіносюжети, що стосуються творчої праці.

До першої групи належать кінодокументи, що висвітлюють діяльність П. Тичини на посаді міністра освіти УРСР: численні виступи перед освітянами, участь у роботі республіканських учнівських олімпіад, виступи з доповідями про стан освітньої галузі на сесіях Верховної Ради та засіданнях уряду і т.п. (наприклад, сюжети «Зустріч із освітянами Західної України у Львові» з кіножурналу «Радянська Україна» № 6 за лютий 1945 р. (од. обл. 205), «Виступ міністра освіти УРСР П. Г. Тичини на VІІІ сесії Верховної Ради УРСР» із кіножурналу «Радянська Україна» № 44 за 1946 р. (од. обл. 329); на посадах Голови Верховної Ради УРСР (1953?1959 рр.); заступника Голови Ради Національностей Верховної Ради СРСР (1954?1962 рр.), депутатську діяльність (П.Тичина в 1938?1967 рр. – депутат Верховної Ради УРСР І–VІІІ скликань, 1946–1962 рр. – депутат Верховної Ради СРСР І?V скликань): виступи на сесіях Верховної Ради УРСР, під час зустрічей з іноземними делегаціями та окремими діячами, участь у роботі комісій Верховної Ради, під час державних заходів різного рівня, зустрічей з виборцями.

Культурно-громадська та наукова діяльність митця представлена сюжетами, що зафіксували виступи П. Тичини на сесіях АН УРСР, пленумах Спілки письменників України, ювілейних вечорах, присвячених класикам української та світової літератури (Т. Шевченку, І. Франку, А. Міцкевичу, М. Рильському, М. Бажану, Р. Тагору, А. Чехову, О. Пушкіну, Д. Гурамішвілі), декадах української літератури в Москві, Мінську, тижнях літератури колишніх радянських республік в Україні (вірменської, білоруської, таджицької), засіданнях творчих спілок та громадських організацій.

Третя група кінодокументів відтворює виконання П. Тичиною власних творів. Цей кіноматеріал синтезує зображувальну, знакову та звукову інформацію і може бути цікавим для дослідників як з погляду вивчення фактів творчості поета, так і з погляду характеристики психоемоційного стану автора та слухацької рецепції. Кіноплівка зберегла авторське виконання поезій не тільки на офіційних заходах, присвячених «червоним датам» чи ювілеям, таким як чергова річниця народження вождя пролетаріату, а й в камерних умовах власного робочого кабінету.

Кінодокументи меморіального характеру містять інформацію про похорон П. Тичини, траурний мітинг на Байковому цвинтарі, встановлення меморіальних дощок, пов’язаних із життям та діяльністю поета (в Києві, Уфі, Чернігові), про відтворення меморіальної родинної садиби поета та створення музею в селі Піски Бобровицького району Чернігівської області, вшанування пам’яті та відзначення ювілеїв митця.

Постать П. Тичини представлена не лише в кінолітописній документалістиці, але і в кінопубліцистиці. У ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного зберігаються чотири документальні стрічки, фільми-портрети, присвячені поету: «Слово про поета» (1961 р.), «Павло Григорович Тичина» (1968 р.), «Павло Тичина» (1981 р.), «Прекрасне – явись!» (1988 р.).

Кінопродукція є своєрідним інструментом формування масових соціальних образів і водночас засобом репрезентації цих образів. Тому зазначені стрічки не лише несуть інформацію про П. Тичину, але й виступають історичним джерелом для дослідження формування соціального образу поета, історії сприймання П. Тичини-поета, науковця, громадського діяча.

Стрічка «Слово про поета» («Укркінохроніка», режисер М. Юдін, од. обл. 2407) присвячена семидесятиріччю від дня народження П. Г. Тичини. Кінооповідь продукує образ Тичини – канонізованого «співця партії, співця нового життя». Візуальну основу фільму становить хронікальна зйомка урочистого ювілейного вшанування поета з вітаннями «партійно-номенклатутрного офіціозу» та стандартизовані агітаційні кадри (Тичина серед піонерів, на заводі, розмовляє з двічі Героєм Соціалістичної праці С. Виштак), що мають ілюструвати тезу про «тісний зв’язок поета з народом, з людьми, про яких він пише, яким віддає полум’я свого таланту». І візуальний, і вербальний (закадровий дикторський коментар) складники покликані сфокусувати увагу глядача на калейдоскопі мікроподій на екрані, «вмонтувати» у свідомості глядача діяльність і творчість поета в загальну ідеологічну канву. Таким чином повністю нівелюється сприйняття героя як особистості, витісняється інтенція глядацького сприймання до проявів реального життя з якимось побутовими деталями, спостереженнями, щирими словами і роздумами.

Фільм «Павло Григорович Тичина» («Укркінохроніка», режисер Г. Гончарова, од. обл. 4320) вийшов через рік після смерті поета на останніх, вже ледь чутних акордах хрущовської відлиги. Спорадично, «крапельно», як відлуння недавнього суспільного потепління, вводиться інформація, що раніше була незручною чи якось могла зашкодити поету. Автори стрічки прагнули створити, по можливості, об’ємний соціально-психологічний портрет митця і суспільного діяча, портрет живої людини, а не лише залаковану й формалізовану датами й заслугами постать. Було ретельно візуалізовано біографію П. Тичини, залучено масив фотодокументів дитячих і юнацьких років, фото родини й друзів юності, деталізовано чернігівський період життя, показано малюнки поета, його автопортрет. Численні й різноманітні кадри кінохроніки (виступи поета на засіданнях Верховної Ради, зустрічах із виборцями, читачами, творчою молоддю, діячами культури, за працею в робочому кабінеті, під час виконання власних творів), використані у стрічці, доповнюють фотодокументи й створюють звукозоровий динамічний портрет, передають риси зовнішності, міміку, характерні жести, особливості постави, ходи, одягу та ін. П. Тичина постає перед глядачем різним: офіційним, ліричним, емоційним, замисленим. Важливим елементом в архітектоніці стрічки є короткі інтерв’ю-спогади людей, які спілкувалися, співпрацювали, приятелювали, зустрічалися з поетом.

До дев’яносторіччя поета 1981 року режисером М. Лінійчук була зроблена нова редакція стрічки «Павло Григорович Тичина». Фільм вийшов під назвою «Павло Тичина» (од. обл. 8869). Візуальний ряд в основному було збережено, додано нову інформацію про створений 1979 р. та відкритий для відвідувачів 1980 р. Літературно-меморіальний музей-квартиру П. Г. Тичини в м. Києві. Проте було скорочено окремі спогади про поета й «посилено і правильно поставлено» ідеологічні акценти. Наголос ставиться на тому, що вся творчість і діяльність Тичини підпорядкована виключно компартійній ідеології, і нині його поезія продовжує бути дієвою зброєю проти світового імперіалізму. На зображальному рівні ця теза підкріплюється «ідеологічно витриманими» хронікальними кадрами на зразок мітингів протесту проти американської агресії у В’єтнамі і т. п. Тобто знову робиться спроба ідеологічного лакування образу П.Тичини.

Фільм «Прекрасне – явись!» («Київнаукфільм», режисер Л. Анічкін, од. обл. 11146) – одна з перших стрічок початку горбачовських реформ, періоду гласності й перебудови, зокрема початку процесу ослаблення цензури й існуючих у радянському суспільстві численних інформаційних табу. Частково ці суспільні явища вплинули на композицію і художньо-образну структуру фільму. Автори фільму репродукують невідому, цензуровану поезію митця, прагнуть відкрити широкій аудиторії неординарну, багатогранну творчість П. Тичини, висвітлити замовчувані, викривлені факти його творчої біографії. Кінооповідь будується за хронологічним принципом, висвітлює біографію та віхи творчості П. Тичини в історичному контексті епохи. Фільм містить біографічно-літературознавчий коментар письменника, дослідника життя і творчості митця С. Тельнюка, ранню лірику поета, поезії, що вважалися контрреволюційними і антирадянськими, твори Тичини, що зазнали цензурного втручання, пісні сучасних українських виконавців на слова Тичини. Візуальний ряд включає різні історичні документи, фотографії Тичини та інших персоналій, кадри кінохроніки, натурної зйомки, що топографічно точно відтворили місця перебування митця, візуально посилюють емоційний вплив поезії, яка звучить у кадрі.

Аудіозаписи з виступами П. Тичини є не тільки одним із джерел інформації про участь митця в тих чи інших подіях, важливими документами епохи, а й засобом фіксації його мовлення, що є цінним матеріалом для характеристики особистості. За формою організації записаного матеріалу у фонотеці ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного присутні хронікальні записи подій, виступи, інтерв’ю, участь у радіопрограмах; за місцем запису – студійні, позастудійні та трансляційні записи. Серед фонодокументів можна виділити три змістові групи:

а) виступи П. Тичини на з’їздах письменників УРСР (наприклад, вступне слово на з’їзді письменників УРСР 16 листопада 1966 р. (од. зб. М-6588, од. обл. 18136);

б) розповіді та спогади про українських і зарубіжних митців, виступи на творчих і ювілейних вечорах (наприклад, спогади про друга з юнацьких років, композитора Г. Верьовку (од. зб. М-6005, од. обл. 18119; од. зб. М-9827, од. обл. 22801), М. Коцюбинського (од. зб. М-9864, од. обл. 22859), доповідь про творчість грузинського поета Шота Руставелі (од. зб. М-7247, од. обл. 18497), виступ на вечорі, присвяченому 110-річчниці від дня народження І. Франка (од. зб. М-6076, од. обл. 18127). Збережено також записи П. Тичини про Т. Шевченка, Лесю Українку, М. Рильського, І. Паторжинського, В. Косенка, А. Міцкевича, Р. Тагора та ін.;

в) авторське читання власних творів, розповіді про творчі здобутки і плани: «Розкажи, розкажи мені поле» (од. зб. КД-93, од. обл. 708), «Мій травню золотий» (од. зб. КД-93, од. обл. 710), «В час вечірнього розмаю» (од. зб. М-23360, од. обл. 10307), «Партію славить народ український» (од. зб. М-7954, од. обл. 19521), «Партія веде» (од. зб. М-11131, од. обл. 25121), виступи у передачах «Писати тільки правду» (1967 р., од. зб. М-6081, од. обл. 18142), «Лауреати Шевченківської премії» (1962 р., од. зб. М-7391, од. обл. 18541) та ін.

Аудіовізуальні документи із зібрання ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного сприяють збереженню в культурній пам’яті багатовимірного і далеко неоднозначного образу Павла Тичини. Вони можуть плідно прислужитися у дослідженні громадсько-державницької, літературно-культурницької діяльності поета, ефективно використовуватися для організації документальних виставок, конференцій, створення фільмів і телепередач, ілюстрування публікацій тощо.

Увазі відвідувачів сайту архіву пропонуємо добірку фотодокументів із фондів ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного.



1. П. Г. Тичина під час навчання в Чернігівській духовній семінарії. 1908-1909 рр.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-157754
2. П. Г. Тичина під час навчання в Київському комерційному інституті. 1913-1914 рр.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-157757
3. П. Г. Тичина (сидить 2-й зліва) серед членів Чернігівського літоб’єднання. 1929 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-157858
4. Павло Григорович Тичина. Харків, 1934 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 2-2433
5. Міністр освіти УРСР П. Г. Тичина на уроці в одній з київських шкіл. 1945 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-143304
6. Міністр освіти УРСР П. Г. Тичина. Київ, червень 1946 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-191027
7. Міністр освіти УРСР П. Г. Тичина (в центрі) під час недільника з відбудови та ремонту шкіл. Житомирська область, червень 1946 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-191017
8. Міністр освіти УРСР, депутат Верховної Ради УРСР П. Г. Тичина (2-й справа) серед делегатів ІІІ з’їзду профспілок працівників неповних середніх шкіл УРСР. Київ, 20 вересня 1947 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-157851
9. Міністр освіти УРСР П. Г. Тичина під час письмового іспиту з російської літератури в 10 класі Київської жіночої школи № 101. 20 травня 1948 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-46713
10. Президія урочистого мітингу, присвяченого 150-річчю від дня народження О. С. Пушкіна. Виступає поет-академік П. Г. Тичина. с. Михайлівське Псковської області (РРФСР), 1949 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-129110
11. Поет-академік П. Г. Тичина. Київ, 28 січня 1951 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-36095
12. Зустріч у Київському аеропорту представників французької парламентської делегації. Перший зліва на передньому плані Голова Верховної Ради УРСР П. Г. Тичина. 21 вересня 1955 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 2-157952
13. П. Г. Тичина спілкується з народною артисткою СРСР Н. М. Ужвій та поетом-академіком М. Т. Рильським у Колонному залі Київської філармонії під час літературного вечора. 19 березня, 1960 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 2-69365
14. П. Г. Тичина з дружиною Л. П. Тичиною-Паперук у себе вдома. Київ, 22 січня, 1961 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 2-156977
15. Школярі вітають П. Г. Тичину на урочистому вечорі, присвяченому 70-річчю від дня народження поета. Київ, лютий 1961 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-97081
16. П. Г. Тичина – український поет, академік АН УРСР. Київ, травень 1962 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-92621
17. П. Г. Тичина на Республіканській нараді, присвяченій питанням ідеології. Київ, квітень 1963 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 0-227425
18. П. Г. Тичина – український поет, академік АН УРСР. Київ, січень 1966 р.
ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 2-155572